Український радіопередавач на кордоні між Миколаївщиною та Одещиною не може пробитися крізь російську пропаганду. Для нього чомусь електрика “скінчилася”…
На півдні України, зокрема на Одещині, вже протягом місяця у середньохвильовому діапазоні відсутнє Суспільне мовлення – частота 549 кГц мовчить; мовлення припинено радіоцентром «Луч» Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (РРТ) через відключення оператором розподілу електроенергії АТ «Херсонобленерго» електропостачання за начебто борги Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ) перед енергетиками.
Ситуація: радіо в селі більше - ніж радіо
Авдиторія «Суспільного» на середніх хвилях – це передусім сільське населення. Специфіка сільського життя відрізняється від міського. Люди не можуть весь час проводити час з ґаджетами в руках, та й з доступом до інтернету у багатьох існують проблеми. Дротове радіо – кухонний «брехунець», к його називали, але слухали - давно «почило в бозі». «Суспільне» на середніх хвилях можна було почути і в сільській амбулаторії, і в бібліотеці; лунало воно і в авто у місцевих фермерів і в шиномонтажній майстерні. Після реформи «Суспільне» видає цілком притомний продукт. Там можна почути й адекватні, не перекручені новини, цікаві журналістські розслідування, й передачі про українську культуру. Нині ж місцеве населення – громадяни України – позбавлені законного права на доступ до інформації. Їх мало не силою примушують дивитися телевізор, більшість каналів у якому — факт — належить відомо кому, і хто невтомно «втюхує» люду сумнівної якості, часто отруйну локшину виробництва власних телевізійних кухонь.
На Одещині трансляцію радіосигналу здійснює передавач потужністю 400 кВт з радіоцентру “Луч” Миколаївської філії Концерну РРТ. Це той самий Луч, який за часів СРСР був одним із найпотужніших радіоцентрів Європи і звався СУР-5 – союзний вузол радіозв’язку, п’ятий за значенням в СРСР. Це він свого часу глушив західні радіостанції доби холодної війни: Бі-бі-сі, «Вільну Європу», «Німецьку хвилю», «Голос Америки» тощо. Звідси радіомовлення сімома мовами транслювалося на Північну й Південну Америку, деякі регіони Близького Сходу, Африки. Під час Карибської кризи 1964 року через передавачі радіоцентру забезпечувався урядовий радіозв’язок з Кубою. Вперше РЦ Луч було тимчасово відключено в 1996 році. Нині вже 2019 рік, але подібні відключення продовжуються. Прикметно й те, що ці відключення, за спостереженнями, чомусь співпадають з виборами: чи то президентськими, чи то парламентськими. Перше тривале відключення відбулося 21 березня й тривало майже до середини квітня. Нині ж частота 549 кГц мовчить понад місяць...
Наслідки: «Голоси», з Придністров’я часу не втрачають
Так і виходить, що на середніх, так само як і на коротких хвилях, тут можна почути чимало інших голосів, крім українського. Втім, як можна здогадатися, переважає все ж один – сильний і впевнений – російський. Це – «Вести ФМ» - пропагандистський рупор, який абсолютно безперешкодно мовить 24 години на добу на весь південний регіон України. Передачі «Вести ФМ» транслюються з Придністров’я – території невизнаної псевдореспубліки, яка кишить російськими агентами та військовими. У селищі Маяк Григоріопільського району Придністров’я, майже на самісінькому кордоні з Одеською областю, знаходиться надпотужний телерадіоцентр – колишній секретний «об’єкт 850», який свого часу входив в систему радіотрансляційних станцій для подальшого радіозв’язку по всьому світу, покриваючи всю Західну й переважну частину Східної півкуль. Використовувався він так само як і «Луч» на Херсонщині – для радіоелектронної розвідки, а також і в якості глушилки ворожих «голосів». У 90-их місцевій владі було не до «Маяка», телерадіоцентр занепав, але в 2007 році його викупила «Російська телевізійна і радіотрансляційна мережа» за сміховинні 3 мільйони доларів. За декілька років, в акурат до російсько-української війни, було здійснено масштабну модернізацію центру. Наразі антенне поле радіоцентру займає 850 гектарів, тому він може спокійнісінько блокувати телерадіосигнал на значній території України. Частину обладнання можна назвати унікальною – зокрема, на території центру знаходиться повноповоротна антена, яка дозволяє оперативно перенаправляти радіосигнал на різні регіони світу, а також передавачі великої потужності (до 1 мегават). Об’єкт знаходиться під посиленою охороною російського спецназу. По суті – це надпотужний інструмент, за допомогою якого Росія посилює власний інформаційний вплив у певних регіонах світу, зокрема і в Україні.
Декілька днів прослуховування радіо «Вести ФМ» і стає зрозуміло, що це стовідсотково пропагандистська радіостанція. Про що б не йшлося в її радіопрограмах – мова так чи інакше торкається України. Ведучі, як казав російський класик — “бойкие, речистые, жуликоватые люди”, паплюжать абсолютно все українське, починаючи з зовнішньої політики нашої держави й закінчуючи змінами в українському правописі. Чи не єдина програма, в якій не згадують Україну – це «Кошкин дом», де йдеться переважно про фауну. А радіоранок, як і годиться, розпочинається з пафосного міхалковсько-александівського «Славься Отечество». До всього додайте постійне возвеличення й цитування «батька нації» Путіна (то він опікується долею підлітків, то роздає державні премії, то сварить якихось чиновників) – і ви матимете несхибне уявлення про якість інформаційного продукту від російської пропагандистської машини.
Ключове питання: А власник електрики хто?
Електроенергію РЦ «Луч» за борги відключив АТ «Херсонобленерго». З одного боку, наче все й правильно: заборгували, то й відключає, але з іншого боку не все так просто. Не секрет, що «Херсонобленерго», так само як і «Миколаївобленерго», «Кіровоградобленерго» та ще декілька інших обленерго, з 2001 року належить росіянам, зокрема Олександру Бабакову – російському олігарху, депутату Державної Думи Росії від «Єдиної Росії», члену комітету Держдуми з міжнародних справ, голові думської комісії з правового забезпечення розвитку організацій оборонно-промислового комплексу РФ. Окрім цього він ще й спецпредставник президента Росії із взаємодії з організаціями співвітчизників за кордоном (простою мовою «п’ятою колоною») і довірена особа Путіна. Народжений у Кишиневі Бабаков, як бачимо, особливо опікується співвітчизниками в Молдові та Україні.
Компанія «Херсонобленерго» начебто весь час потерпає від збитків, але насправді не все так просто. В 2015 році непрозора діяльність компаній Бабакова стала приводом для розслідування Головним слідчим управлінням МВС. Утім українські суди чомусь так і не спромоглися поставити крапку в тій справі. І хоча сам Бабаков знаходиться під санкціями, це зовсім не заважає йому заробляти на українцях і просувати ідеї «руського міра» всюди, де це можливо. Це той самий власник українських обленерго Бабаков, на якого українській владі радив звернути увагу Андерс Ослунд – шведсько-американський економіст, аналітик Atlantic Council. Мовляв, схаменіться, це ж бо в нинішніх умовах загрожує енергетичній безпеці країн… Тут варто зауважити, що селяни півдня України останнім часом вимушені сидіти не тільки без українського радіо, але й дуже часто і без електроенергії. Віялові відключення регіону стали нагадувати ситуацію 90-х років. Не виключено, що зекономлені за їхній рахунок кіловати з чималим зиском продаються приватизованими обленерго за кордон, в те ж таки Придністров’я.
У марних пошуках крайнього
У нас начебто існує чимало структур, які мають опікуватися «інформаційною безпекою» країни. Зокрема, Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення підпорядкований не кому-небудь, а Адміністрації державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, серед безпосередніх завдань якої, як то видно навіть із самої назви цієї поважної організації і є власне «захист». Втім, найти крайнього, чи то пак відповідального в ситуації, яка склалася, практично неможливо. Відповідь одна: «Заборгованість». Тому й німотствує український мовник на середньочастотному діапазоні на півдні України; тому, покрутивши радіоприймач, українець, не знайшовши рідного, правдивого українського голосу, знічев’я зупиняється на хижій хвилі. Спочатку поплюється, повідсилає всіх до чорта-біса лисого, а потім звикає. І слухає. На що власне й розраховують пропагандисти за поребриком, підсовуючи нам своє розбите троляче дзеркало.
Джерело – Вгору
