Деякі пожежники, які першими прибули на гасіння пожежі на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року і отримали жахливі дози радіації, вижили, завдяки унікальному методу українського лікаря.
Цією історією поділилася у мережі користувач Лала Тарапакіна. Обожнюю розмотувати клубки і зіставляти історії. Наприклад, старе забуте інтерв’ю з Анною Губарєвою, онкологом Київського інституту радіології та онкології, яка приймала перших ліквідаторів, завело мене в безліч пошукових запитів і численних свідчень.
Відомо, що перших ліквідаторів з пожежників, доставили на літаку в Москву, в 6-у клінічну лікарню. Відомо, що місць в Москві вистачило не всім.
13 пожежним пощастило – вони могли отримати інноваційне лікування від американського доктора Гейла, який мав рятувати героїв Чорнобиля за своєю новою прогресивною методикою.
11 пожежним пощастило менше – їх привезли в київський інститут радіології та онкології, до головного радіолога України, Леоніда Кіндзельского.
Гостра променева хвороба – це повільна болісна смерть, коли протягом короткого періоду часу вмирають клітини крові, потім внутрішні органи і т.д.
Москва пішла по шляху методу Гейла: іноземні лікарі в ті часи були в особливій пошані.
Метод Гейла полягав в пересадці кісткового мозку: хлопцям знаходили сумісного донора, «вбивали» власний кістковий мозок, а потім чекали, коли приживеться донорський і чи приживеться взагалі.
Доктор Роберт Гейл в шостій лікарні Москви оперує одного з постраждалих на ЧАЕС.
Київ вчинив інакше
Леонід Кіндзельський був чоловік з характером. Незважаючи на наполегливі рекомендації московських колег, він відкрито відмовився використовувати цей метод: професора збентежило, що лікування гострої променевої хвороби повністю збігається з лікуванням гострого лейкозу після променевої терапії.
У 1986 році київські радіологи не могли вступати у відкриті конфлікти з московськими. Але Кіндзельський все одно робив своє – після діагностування, крім гамма-опромінення, ще альфа і бета, він застосував діаметрально інший метод лікування: підсаджував донорський кістковий мозок внутрішньовенно, НЕ вбиваючи власний кістковий мозок хлопців.
Таким чином, поки процес підсадки – запуску – відторгнення донорського кісткового мозку проходив свій цикл, власна система кровотворення отримувала перепочинок і починала працювати сама.
Крім цього ключового відмінності в лікуванні, було ще одне.
За спогадами Анни Губарєвої, київського онколога, що брала участь в ліквідації: “… Ми їх мили. Не як у Москві, тільки в душі, а мили їх внутрішньовенно, цілодобово, вимиваючи і абсорбуючи з їх крові все, що було можливо вимити і абсорбувати “…
А в цей час в Москві 13 пожежників від 23 до 30 років чекали на приїзд доктора Гейла в болісному наркотичному сні: гостра променева хвороба – це розкладання заживо.
Кіндзельський Л. П., головний радіолог МОЗ України (1978 – 1986), доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки та техніки України, академік Української АН національного прогресу. Міжнародним автобіографічним інститутом визнаний «Людиною ХХ сторіччя»
***
Інформація, яка довгий час була під грифом “секретно”:
– З 13-ти московських пацієнтів, пожежників зміни Правика, вже до 16 травня померли 11.
– З 11-ти пожежників тієї ж зміни, але лікувалися у Кіндзельського, живі залишилися всі.
Офіційно повідомлялося так: “Київські пацієнти отримали набагато менші дози опромінення”.
Це була, зрозуміло, неправда: всі пацієнти були з однієї і тієї ж першої пожежної зміни, героїчної “зміни Правика”.
***
Через багато років методика доктора Гейла була визнала помилковою а пізніше – злочинною: в США його чекав скандал на рівні Конгресу, а в СРСР нарешті з’ясували, що він – просто військовий лікар без медичної освіти, який ставив експерименти на людях.
В інтернеті можна знайти багато його фотографій і матеріалів про нього.
Леонід Кіндзельський став тихим героєм, про нього практично ніколи не писали.
Через його клініку в 1986 році пройшли тисячі пацієнтів, не вижив тільки один – ліквідатор з летальною дозою опромінення, що надійшов на 6-ту добу після зараження – Саша Леличенко.
Якби не він, не виключено, що вибухнув би не тільки четвертий енергоблок, а й вся станція. Під кожним блоком знаходиться гідролізна станція, що виробляє водень для охолодження турбогенератора генератора.
Після вибуху Саша спустився під енергоблок і видалив водень з охолоджувальної сорочки генератора.
Леличенко – один з героїв Чорнобиля, що зробив, вважаю, найбільший подвиг. Він отримав жахливу дозу опромінення і незабаром помер.
Природно, професор Кіндзельскій не зміг би відстояти своє лікування відмінне від московського, якби його не підтримували колеги, коли по телефону вимагали “лікувати, як доктор Гейл”.
Крім академіка Єрусалимського, збереглися імена тих хто його підтримав, названі в різний час Леонідом Петровичем.
Ось вони: медсестри А. Пашковська і І. Берестнєва, кандидат медичних наук С. Сівкович, заступник головлікаря М. Бондар, завідувачка відділенням Н. Таміліна, директор інституту А. Позмогов і замдиректора В. Ганул …
Кіндзельський говорив, що підтримував його і тодішній міністр охорони здоров’я України А. Романенко. До речі, Леонід Петрович стверджував, що міністру тоді не дали провести йодисту профілактику …
Помер Кіндзельський в 1999 році, у віці 68 років.
Щороку, в день його смерті, 19 квітня, біля могили збираються чорнобильські ліквідатори які вижили і кажуть йому – ДЯКУЄМО!!!
Джерело – Вгору
