2 (13) листопада 1708 року сталася Батуринська трагедія, або «Різанина в Батурині», коли під час каральної операції московські війська під командуванням Олександра Меншикова захопили гетьманську столицю Батурин і вщент її зруйнували.
З надзвичайною жорстокістю було страчено захисників і жителів міста – козацьку старшину розіп’яли на хрестах, котрі встановили на плотах і пустили вниз по річці Сейм. Всіх інших мешканців, незалежно від віку і статі, було вирізано, - пише Укрінформ.
За різними оцінками загинуло від 11 до 15 тисяч батуринців. Передумовою для таких надзвичайно жорстоких дій московського (російського) карального загону було те, що гетьман Мазепа разом із Військом Запорозьким перейшов на бік шведського короля Карла ХІІ.
Йшов восьмий рік Великої Північної війни. Молодий король Швеції та чудовий полководець Карл ХІІ отримував перемогу за перемогою над московськими військами. Старий та мудрий гетьман Іван Мазепа, розуміючи політику Петра І та московського царату загалом, передбачав, що козацька автономія буде постійно утискатися.
А бажання царя зробити з козаків регулярну лінійну армію означало б кінець козацтву, як стану, а отже, і державності загалом. Гетьман, правильно оцінюючи політичну ситуацію, розумів: союз із Карлом ХІІ – це реальний шанс вирватися з братських обіймів Москви і отримати реальний суверенітет під протекторатом шведського короля.
Тривала війна втомлювала і шведське військо, а тактика випаленої землі, використовувана московитами не дозволяла зробити шведам зимовий похід на Смоленськ та Москву. Гетьман запропонував своєму новому союзнику зимівлю в своїй столиці – Батурині, добре укріпленій з великою кількістю гармат, їжі та солдат.
Російський цар, дізнавшись про перехід гетьмана до шведів посилає князя Меньшикова з 20-25-тисячним військом і наказує в найкоротший термін взяти Батурин.
Мазепа з 3-тисячною армією вирушив на зустріч Карлу ХІІ, в Батурині залишилося близько 7-8-ми тис. козаків.
Підійшовши до міста Меншиков відправляє гінця з пропозицією здатися, на що батуринці відповіли гарматним залпом. Попри високий бойовий дух, серед оборонців Батурина була частина козаків очолювана наказним(в/о) полковником Іваном Носом, яка хотіла здати місто московитам. Зрадник був прикований до гармати, але навіть в такому стані він через свого сотника Соломаху передає Меншикову інформацію про розташування чорних ходів. 13 листопада о 6-й ранку драгуни Меньшикова вриваються в місто, і починається кривава бійня. Незважаючи на раптову атаку в спину, козаки знищили біля 3 тисяч ворогів, але цього було недостатньо – місто впало протягом кількох годин.
Але тут трагедія тільки почалася. Частина московитів була зайнята розграбуванням міста, а інша частина знищувала полонених козаків. Частина козаків була четвертована, частина прибита до плотів, інших вбивали та катували такими способами, на які їм вистачало фантазії. Згідно свідчень сучасників, було вирізане все цивільне населення, в тому числі жінки, діти і старші люди. Врятувалося близько 1,5 тис. людей, які покинули місто напередодні. Кількість жертв Батуринської трагедії історики визначають в 11-15 тис. людей (цивільні та військові), саме місто було повністю розграбовано і спалено, загарбники не пошкодували навіть церков.
Історик Микола Маркевич пише: Сердюки були частиною вирізані, частиною пов'язані в одну юрбу мотузками. Помстившись за вчорашнє, Меншиков доручив катам стратити їх різноманітними стратами; військо, скрізь і завжди готове до грабунку, разсеялось по домівках обивательським, і, не розбираючи невинних від винних, винищило мирних громадян, не пощадив ні жінок, ні дітей. «Сама звичайна смерть була живих четвертувати, колесувати і на палю садити, а далі вигадані були нові роди мук, саме уяву в жах приводять.
Військовий та історик Олександр Рігельман: Меншиков місто одержав, люди все мечу віддані, як у фортеці, так і в передмісті, без залишку, не шкодуючи навіть немовлят, не тільки старих
Коли Мазепа, 7 листопада 1708 року, побачив наслідки московського погрому Батурина, «це видовище вразило його в саме серце».
14 листопада 2008 року в Батурині відбулися заходи з перепоховання жертв Батуринської трагедії. Останки були перепоховані у знову побудованій Замковій церкві Воскресіння Господнього, яку за наказом спалили московські війська після взяття міста. 300-ліття Батуринської трагедії (2008) в Україні відзначалося на державному рівні.
Джерело – Вгору
