Виставка альтернативного живопису в художньому музеї
Якщо хтось досі вважає херсонський художній музей осередком консерватизму, де здувають порошинки з творів визнаних митців і зовсім не цікавляться мистецтвом сучасним і тими, хто його створює, то варто розпрощатися з цим уявленням назавжди. 22 серпня тут відкрили виставку альтернативного живопису молодого херсонського художника Сергія Серка «Йди на світло». Цікаво, що ініціатива її проведення належала саме музею.
Його сміливо можна назвати художником, хоча професійної освіти він так і не здобув. Творчий шлях митця розпочинався з графіті, яке й досі дехто вважає неподобством. Але його роботи завжди виділялися серед інших і завжди запам'ятовувалися - Сергій справді має свій власний унікальний стиль: яскраві кольори, тонкі лінії, своєрідні персонажі, які кочують з одного сюжету до іншого. Його картини - це крутий мікс: і східні мотиви, і паралелі з західноєвропейським мистецтвом (десь ввижається Ван Гог, десь виринає Босх...), і, звісно, відлуння сучасних напрямків мистецтва, а іноді - дитяча книжка-розмальовка. Дуже дивно та незвично? Так. Але на ці картини з фантасмагорійними діючими особами можна дивитися годинами, читати і розшифровувати.
Недарма завідуюча науково-експозиційним відділом художнього музею Наталя Кольцова свого часу пішла на «Фабрику» на виставку молодих художників.
«Я не любителька акрилової творчості, але тут торкнуло - настільки роботи вразили кольоровою гамою», - згадує пані Наталя.
Довго вона ходила і поверталася, і врешті-решт вирішила, що хотіла б бачити ці роботи в музеї:
«Колись не сприймали передвижників, колись не сприймали імпресіоністів. А зараз молодь працює по-новому. Вона бачить по-іншому, вона відчуває по-іншому, і ми маємо ставитися до цього з повагою і приймати це».
Коли в музеї познайомилися з художником Сергієм Серком, то вирішили: виставка буде. І запланували її до Дня міста, щоб в одному великому проекті, до якого входитимуть кілька експозицій, показати усе багатство мистецького Херсона, усі грані творчості херсонських художників - від класики до сучасного мистецтва.
А на відкритті директорка музею Аліна Доценко не просто радо представила загалу один окремо взяти молодий талант, а й розказала (тим, хто не знав, звісно), що в галереї над великою залою, через яку екскурсанти проходять на вежу до курантів, діє експозиція молодих авторів - таких, як Сергій.
«Ми щасливі надавати таким хлопцям приміщення академічного класичного музею, в якому багатюща колекція України», - наголосила Аліна Василівна.
Загалом відкриття було дуже живим і позитивним - багато молоді, багато руху, багато захоплених поглядів (хоча, звісно, не всі стали прихильниками творчості Сергія).
А що ж сам художник? А художник просто сяяв. І радо спілкувався.
Сергію, від пропозиції зробити персональну виставку в музеї дах не знесло?
Ні, я зустрів це запрошення досить спокійно, прийняв його як нагороду, тому що багато для цього працював. А от після виставки у Тайвані нашої арт-групи «ВакциНація» (яка була активною з 2011 по 2015 роки) - ось там дах знесло, тому що підхід був абсолютно інший. У нас була окрема зала, яку розділили на 3 кімнати, і у кожного був шматочок свого простору. Ми тоді багато подорожували і все малювали. Я об'їздив Україну, був на Тайвані, побував на Кавказі - загалом, постійно кудись мене тягне. І наступна подорож, я думаю, не за горами.
Малювати коли почав?
З дитинства - на партах, на листочках ззаду зошитів. Вчителі лаяли, але я все одно малював. Я був відданий своїй справі ще з тих часів.
Хоча б художня школа за плечима є?
Ні, все вулиця, графіті, стріт-арт - і ось картини. Мене не взяли в інститути, куди я вступав, і я вирішив, що це не привід засмучуватися, а потрібно жити і працювати далі. Тож я не здався і діяв далі самостійно.
Кого можна назвати вчителями, на кого тримаєш рівняння?
Увесь світ, тому що мистецтво продовжує себе в мені. Ті майстри, які колись малювали, завжди продовжували один одного. Я навчався протягом усього життя, кожна людина може чомусь навчити, бажаючи тобі щось дати, вона збагачує тебе. Багато чого з'являлося завдяки спілкуванню з людьми. Але, напевно, найкращі вчителі - це наші друзі, тому що вони завжди з нами і можуть подивитися на нас з іншого боку.
А на життя чим заробляєш?
Працюю як художник - я боровся все своє життя за те, щоб займатися своєю улюбленою справою. Це нелегко, це дійсно тернистий шлях, але все ж у підсумку я заробляю на життя своєю справою. І це робить мене найщасливішою людиною на Землі.
Як давно винайшов свій власний стиль?
Уже років 10. Починалося з того, що ми малювали графіті на вулицях, вдосконалювали літери, і з цього народилися ці мультяшні образи. Не було натхнення якимось одним стилем або однією культурою, тому що під час подорожей ти вбираєш у себе все, що можна, а потім із цього виходить щось. Віднести себе до якоїсь конкретної хвилі не можу, називаю свій стиль «міфологічним нео-шаманізмом» - на мій погляд, це дуже вдале визначення.
Яскраві фарби - це теж данина графіті?
Усі намагаються йти класичним шляхом, писати олією. А мені сподобався акрил - це сучасна фарба для будівництва, вона має інші властивості, ніж олія, і мені підходить ідеально.
А олією взагалі працював?
Працював, але мені не подобається її довгий період висихання. Мені ж потрібно намалювати все швидко й одразу. А коли працюєш олією, доводиться чекати, доки вона висохне, щоб накласти наступний шар.
Багато колективних виставок є, персональна в музеї є - які наступні плани?
Захопити світ, прикрасити світ і зробити його яскравішим!
P.S. Про свої роботи Сергій розповідати не любить - йому подобається, коли глядач залишається з картинами наодинці, саме тоді народжується нова історія - загальна історія художника та його глядача. Час для створення такої нової історії є - виставка триватиме до середини жовтня.
${gallery:7e74ac80e5db3cdb00ea042d80840fb6}
Джерело – Вгору
