За вікнами зимно і похмуро, але дивишся на картини й відчуваєш тепло. Інколи навіть здається, що вгору підіймається розжарене повітря.
Навкруги багато світла, простору і тепла... Це у нашому художньому музеї експонується персональна виставка Владислава Мамсікова "Споглядаючи світ". Його називають живим класиком українського образотворчого мистецтва. Отак, панове, - не заслужений, не народний - а просто живий класик.
А починалося усе ще рік тому, коли директорка Херсонського обласного художнього музею ім. Олексія Шовкуненка Аліна Доценко, готуючи виставку Віктора Гонтарова, працювала в запасниках колекціонера Петра Багрія.
До речі, Багрій не просто один із найвідоміших вітчизняних колекціонерів, якого цікавить творчість сучасних українських митців, - він знаний меценат, що підтримує і популяризує українське мистецтво, засновник і президент мистецького фонду «Артанія». Аліна Доценко представляє його як сучасного українського Третьякова - не менше. І це не дивно, бо Петро Багрій не тільки бере на себе витрати, пов'язані з організацією виставок зі своєї колекції (в херсонському художньому нинішня вже четверта), а й щиро допомагає за потреби (транспортування з Києва до Херсона робіт Карліса Добрайса - теж його добрих рук справа).
Тож коли Аліна Доценко побачила роботи Владислава Мамсікова, одразу закохалася в них і вирішила познайомити з ними і херсонців. Експонувати задумали саме взимку - бо ці картини зігрівають, дарують відчуття сонця, тепла і повітря. І це щира правда.
А ще виставка вийшла дуже різноманітною. Бо сам автор - людина багатогранна, яка пройшла довгий життєвий і творчий шлях: послідовник «суворого стилю» (неприкрашена проза життя замість офіціозного пафосу та оптимістичного ідеалізму), відмова від академізму, захоплення "метафізичним" та романтичним живописом у 1970-ті, занурення в "андерграуд" 80-х; вплинуло на творчість і досить тривале перебування в США в 1990-х, а з 2000-х вбачають новий період, який називають світлим і життєрадісним.
На виставці, яка у 82 роботах представляє майже півстоліття творчості, можна знайти і відголоски "суворого стилю", і фотореалізму, і нарочитий мінімалізм, і те, що називають "сучасним мистецтвом". Десь погляд ліричний, десь іронічний. Але у кожній роботі є філософське підґрунтя, багато емоцій і неповторна авторська робота зі світлом і кольором.
Доповнили експозицію 8 скульптур із колекції музею.
Обіцяють, що виставка зігріватиме нас до кінця зими. Не пропустіть!
ДОСЬЄ
Владислав Мамсіков народився в 1940 році в російському місті Омськ, переїхав з батьками в Україну в 1947-му. У 1967-му закінчив Київський художній інститут, з 1971 — член Національної спілки художників України. Яскравий представник «суворого стилю». Майстер тонального живопису. Роботи Владислава Мамсікова - у музеях та багатьох зарубіжних і вітчизняних приватних колекціях.
${gallery:5dca548a0cb8de8f778e06fd7003d4a9}
Джерело – Вгору
