Конституції України сьогодні 22 роки. Але конституційний процес розпочався ще за гетьмана Пилипа Орлика - в 1710 році.
Той документ встановлював права та обов'язки членів Війська Запорізького, і за оцінками істориків, став однією з перших європейських конституцій Нового часу.
Чинності конституція Орлика, однак, так і не набула, пише УНІАН.
З розпадом Російської імперії Україна отримала шанс на незалежність, який спробувала реалізувати, в тому числі, і прийняттям власного основного закону. Центральна Рада УНР затвердила Конституцію 29 квітня 1918 року. Цей день, на жаль, став останнім днем існування Центральної Ради – вона була повалена гетьманом Української Держави Павлом Скоропадським. Апарат Скоропадського, в свою чергу, опублікував "Закон про тимчасовий державний устрій України" – установчий документ, в якому закладалися основи української державності.
Із приходом радянської влади конституційний процес незалежної України припинився. Конституції УРСР публікувалися в 1919, 1929, 1937 і 1978 році. Лише розпад Радянського Союзу дозволив країні відновити розробку власного основного закону і затвердити його у 1996 році.
З моменту здобуття незалежності Україна користувалася радянською конституцією, що дісталася їй "у спадок", і не відповідала сучасним вимогам. Робота над новим основним законом почалася відразу після здобуття країною незалежності, але постійно страждала від політичних і особистісних конфліктів.
8 червня 1995 року президентом Леонідом Кучмою та спікером Ради Олександром Морозом був підписаний Конституційний договір. Документ передбачав ухвалення нової Конституції протягом року після його підписання. Після цього робота активізувалася: Конституційна комісія, що складається з експертів-правознавців, науковців і юристів, представила перші напрацювання майбутньої Конституції вже в листопаді того ж року. Перші положення Конституції, представлені на суд народних депутатів, стали активно піддаватися критиці і "доопрацюванню" з боку парламентських фракцій і груп. Паралельно, правки в документ вносила і Конституційна комісія, а між президентом Кучмою та спікером Ради Морозом виникли серйозні протиріччя.
Робота над новою Конституцією могла затягнутися на роки. У червні 1996 року процес зайшов у глухий кут: Кучма прийняв рішення винести спірні статті проекту Конституції на загальнонаціональний референдум. Раді було поставлено ультиматум: або депутати знаходять консенсус і голосують кожну статтю Конституції, або рішення віддається електорату. Результати такого голосування складно було прогнозувати через полярності позицій основних політсил та посилення протидії Росії.
Ніч з 27 на 28 червня стала історичною – Верховна Рада, незважаючи на всі суперечності, приступила до обговорення та прийняття Основного закону, розглядаючи одну статтю за іншою. Головний доповідач Михайло Сирота провів на парламентській трибуні 23 години. О 9 годині 18 хвилин 28 червня Конституція України була прийнята – в її підтримку проголосували 321 депутат, при 45 голосах проти і 12 тих, хто утримався.
Джерело – Вгору
