У Новій Зеландії майже усі діти з 15 років працюють на касах у супермаркетах, підприємствах, прибирають. Таким чином підробляють собі на авто чи новий смартфон. Водити тут можна з 15 років, але спочатку під наглядом досвідченого водія і з обмеженнями.
Про це розповідає Юрій Гладун з Івано-Франківська, який 17 років живе і працює в Новій Зеландії, повідомляє Галичина. У країну приїхав із двома валізами та двома тисячами доларів. За 500 купив стареньке авто та влаштувався на роботу.
"У 1990-му я відвідував свого дядька, що жив в Австралії, в місті Аделаїда. Там мені стало зрозуміло, що так, як ми живемо, — ненормально, неприродно. Після повернення додому подавав документи на візу, але отримав відмову. Потім, через досить довгий час, за який в Україні анічогісінько не помінялося, мені підказали, що для Австралії я вже застарий, тоді було під 40. Але для Нової Зеландії ще підійду — з моїм інженерним "нафтогазівським" дипломом і сяким-таким знанням англійської мови. Отак я з дружиною в листопаді 2000 року опинився в Новій Зеландії".
За словами Юрія, найбільше здивувало ставлення новозеландців до одягу.
"Одяг для новозеландців, звичайно ж, — предмет першої необхідності, але зовсім не найбільший пріоритет. Люди одягаються, як на українські мірки, часом аж занадто демократично. Мільйонера від безробітного на вулиці не відрізнити: і той, і другий — в шортах і футболці. А ходити босим тут взагалі дуже популярно — від дітей і до пенсіонерів. В ресторани люди ходять не "відриватися", а їсти. Після 7-ї вечора в будний день на вулицях порожньо: всі відпочивають вдома, набираються сил для завтрашньої праці".
За словами Юрія Гладуна, у Окленді є невелика українська громада. Також є українські групи у Веллінртоні і Крайстчорчі, трьох найбільших містах.
"Українська імміграція в Новій Зеландії специфічна. На відміну від Канади, США чи навіть Австралії, тут старої еміграції не залишилося. Люди приїхали заробляти гроші і будувати своє життя. Допомоги не потребують і занадто активне громадське життя часто для них просто зайве: забирає забагато часу і грошей. Загалом наша громада — малесенька копія українського суспільства. Така ж багата ресурсами, така ж різнобарвна з погляду політичних, релігійних чи культурних уподобань, і така ж роз'єднана".
Джерело – Вгору
