Цього тижня українська влада "кинула" іноземних й українських бізнесменів, які інвестують в зелену енергетику.
Іноземні інвестори з Канади й Швеції, а також українські інвестори, разом з Європейським банком реконструкції та розвитку, інвестували біля 140 мільйонів Євро (~4,5 млрд.грн) в українську економіку, побудувавши сонячні станції, вітропарки, запустивши біогазові когеренаційні установки.
Вони зупинились всього за один бюрократичний крок до отримання зеленого тарифу – голосування членів енергорегулятора НКРЕКП, яке вже не відбудеться мінімум до весни наступного року через олігархічну змову та бездіяльність Президента України.
Так, швецький інвестор побудував першу чергу вітропарку загальної потужності 140 МВт на Херсонщині, біля окупованого Криму. Сума інвестицій становить більше 60 млн євро. Пару місяців тому я особисто був на відкритті першої черги вітропарку. Губернатор Херсонщини розповідав про створені зелені робочі місця. Інвестор звітував, що його податки вже пішли на будівництво доріг біля Херсону в рамках експерименту, щодо спрямування 50% коштів від перевиконання митних надходжень на ремонт доріг.
Прем'єр-міністр навіть виставив світлини цього вітропарку на своєму фейсбуці з хештегом #ДобріНовини, однак починаючи з сьогоднішнього дня швецькій інвестор заміть повернення власних інвестицій змушений шукати гроші, щоб віддавати борги по залученим кредитам.
Ви можете собі уявити, що це таке вкладати кошти в великі інфраструктурні проекти на Донеччині біля лінії фронту? Навесні ми були на цьому заводі з "Зеленою експедицією", яку організовувало МФО "Зелена енергія змін", та були вражені розповіддю керівництва про те, як вони не могли більше року банально привести іноземних інженерів, щоб вони продовжили будівництво біогазової станції, яке розпочалось ще до початку війни. Вважаю, що людям державні нагороди треба давати за завершення цього проекту на прифронтовій території. У вівторок 21 листопада я отримав запрошення на урочисте відкриття цієї станції. Але це буде свято зі знаком мінус, тому що "нагороджують" людей відсутністю зеленого тарифу.
В чому справа?
Вже тиждень голова НКРЕКП пан Дмитро Вовк не може зібрати кворум з 4 залишившихся в керівництві регулятора чоловік. Чому 4 а не 7, як написано в законі, якій Президент Петро Порошенко підписав рік тому?
Три комісіонера вже пішли у "ротацію", а де-факто їх не було ким замінити, тому ще процес ротації заблоковано Президентом.
Тому що сам Президент подавав 2 власні кандидатури в номінаційну комісію виборщиків, яка й повинна вибрати нових членів НКРЕКП, тільки вчора, після мого виступу в Раді та звернення Прем'єр-Міністра.
А після чергової ротації, 26 листопада, у наступну п'ятницю, взагалі комісія залишиться без будь-якого кворуму – 2 людини з 7.
Це означає зупинка будь-якої роботи комісії до весни 2018 року.
Передбачаючи такий сценарій, комісія як "скажений принтер" готувала і ухвалювала рішення, щоб не заблокувати роботу енергоринка та енергокомпаній, від яких залежить безпечне проходження опалювального сезону.
Аж раптом, комісіонер Борис Циганенко, "смертельно" захворів і вже тиждень не з'являється на роботі.
До речи, елементарний пошук в інтернеті показує, що пан Циганенко раніше до призначення на посаду комісіонера НКРЕКП очолював фірму олігарха Костянтина Григоришина Енерджі Консалтінг".
Знайдіть в інтернеті інформацію за запитом "Трансформатори Григоришина" і ви зрозумієте навіщо олігарху свої люди в НКРЕКП.
А ось навіщо пан Циганенко вирішив заблокувати роботу комісії в якості своєї "лебединої пісні", та нанести ще один нищівний удар по українській репутації в світі, пропоную розібратися нашим правоохоронним та антикорупційним органам, які замість боротьби один з одним, повинні займатися подібними справами. Неінакше як державною зрадою, назвати поведінку комісіонера Циганенко і його хазяїна Григоришина я назвати не можу. Одна з можливих причин – це події навколо ЛЕО – "Луганського енергетичного об'єднання", яке підконтрольне Григоришину, рішення по якому стояли на порядку денному засідань НКРЕКП.
Я знаю, що і Прем'єр-Міністр, і Президент в курсі цієї ситуації. Більш того, іноземні дипломати та інвестори зв'язувались напряму з паном Циганенком, вмовляючи його прийти та підняти руку. А як бути українським інвесторам, у яких немає таких покровителей, і які залишаються один на один з цим свавіллям?
Зараз в німецькому Бонні проходить кліматичний саміт ООН. Я там був на початку тижня і можу зі впевненістю сказати, що розвиток зелених технологій, підтримка ВДЕ та енергоефективності – це найбільший інвестиційні тренд по всьому світу. І Україна конкурує майже зі всіма країнами в світі, намагаючись залучити інвестиції для модернізації радянської енергосистеми.
Ми просимо допомоги від всього світу у боротьби з російською агресією, а самі не здатні виконати власні обіцянки по захисту іноземних інвестицій. І це з Канадою та Швецією, країнами, які роблять дуже багато, щоб захистити українські інтереси в світі!
Нам потрібні іноземні інвестори, які будуть лобіювати Україну перед своїми урядами.
Але при непрацюючому регуляторі, при бюрократії і корупції всі наші старання по просуванню національних інтересів – марні.
Ніхто в майбутньому не застрахований від подібних розкладів. Тому що в мене немає сумнівів, що номінаційна комісія, в якій більшість контролюється Президентом знову вибере "людей Григоришина", "від Кононенка" та від інших "смотрящих", які по телефонному дзвінку будуть зривати кворум та проштовхувати потрібні їх господарям рішення.
Як я і писав раніше – вже на етапі розгляду законопроекту в стінах Парламенту, в другому читанні, було зрозуміло, що такий орган не буде незалежним та професійним, через можливість політичних призначень. Так на жаль і сталось, тому що риба гниє з голови.
Жодні законопроекті про підвищення в рейтингу Doing business не потрібні, коли одна людина, поставлена олігархом, та бездіяльність Президента України може заблокувати долю мільйонних іноземних інвестицій.
Джерело – Вгору
