Процеси над Чийгозом та Умеровим ‒ це, звичайно, не суд над конкретними людьми. Це процес над Меджлісом. В очах російської влади та її ставлеників в окупованому Криму Меджліс ‒ одна з головних мішеней. Без його повного знищення окупація не виглядатиме повноцінною.
Орган, обраний народом, а не призначений зверху, як якась Держдума або «Держрада Криму». Структура, яка самим фактом свого існування викриває на швидку руку скроєний міф «російського Криму», яка не дозволяє одним розчерком пропагандистського пера перекреслити сторіччя справжньої історії півострова й приховати огидні злочини Російської імперії та Радянського Союзу.
Меджліс не може не бути ненависним шовіністам. Шовіністам у Кремлі. Шовіністам у Криму. Здавалося б, оголосили Меджліс екстремістським, заборонили ‒ руками «нового російського дива», екстравагантної Поклонської, тепер уже активної у всеросійському масштабі, ‒ чи не досить? Але в Москві розуміють, що Меджліс ‒ це люди. І це довіра. Людей потрібно залякати. Довіру ‒ знищити. Нічого іншого російський імперіалізм ніколи не вмів робити.
І коли видавлював кримських татар з Батьківщини, звільняючи місце для перекотиполя, і коли забороняв мови народів імперії, і коли збиткувався над творцями нових культур ‒ це завжди була тільки груба сила. Нічого іншого.
Якби те, що ми спостерігаємо в Криму, відбувалося років 100-150 тому, ми нічому б не дивувалися. Тарас Шевченко блискуче описав цю стратегію на сторінках «Кавказу» ‒ «на всіх язиках все мовчить». Хіба змінилося щось? Ось у тому й жах, що нічого.
Трагедія в тому, що ми маємо справу не просто з агресією. Ми маємо справу з минулим. Люди, які окупували Крим, які обіймають керівні посади у Росії та які їх підтримують, з цивілізаційної точки зору, давно померли, перетворилися у прах. Ось тільки у цього праху є атомна бомба, сучасна зброя й телебачення. І він судить живих.
Джерело – Вгору
