Банальна, здавалось би, ситуація: порвалися чоботи. Треба купувати нові.
Ціни не радують ні в магазинах, ні на ринку. Однак обирати ж якісь треба, зима вже на носі. Нарешті обравши те, що потрібно, починаєш думати за інше: з яких же запасів взяти гроші на незаплановану обновку? Знову доведеться економити з наекономленого, пише "Вчасно".
Такі ситуації трапляються часто. І псується не лише взуття, а й одяг, побутова техніка, посуд, меблі… Передбачити таке неможливо, одначе більшість завбачливих українців все ж мають кошти про запас. Так уже в нас у народі заведено.
Мимоволі замислюєшся: а чи думає про це держава? Чи ідеальний громадянин — це той, хто ніколи не хворіє і нічого не псує?
Уряд затвердив для українців новий споживчий кошик, який востаннє переглядали ще в 2000 році. Але офіційно його поки що не опублікували. За словами Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, у 2017 році він має дорівнювати 3200 грн. Таким же має стати і розмір мінімальної зарплати та розмір реального, фактичного і юридичного прожиткового мінімуму.
Власне, зробили це не не просто так. Минулого року Кабмін програв аж дві судові справи стосовно необхідності перегляду прожиткового мінімуму і вмісту «споживчого кошику» за позовом правозахисника Станіслава Батрина. Уряд подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду, однак йому відмовили. А рішення суду, як відомо, підлягає примусовому виконанню.
Яке відношення має споживчий кошик до порваних чобіт? Справа в тому, що саме в цих нормах, про які вже пишуть колеги з центральних видань, якраз чітко прописано, раз на скільки-то років ми можемо дозволити собі купувати взуття, куртки, тарілки і пральні машинки. Якщо їх проаналізувати, ситуація виходить не дуже втішна.
Отож, що нам пропонують владці? На що можна розраховувати щомісяця, а на що середньостатистичному українцеві доведеться відкладати роками?
Почнемо з продуктів харчування. Новий споживчий кошик шокує своєю бідністю. На рік нам пропонують не більше 8 кілограмів свинини і 9 кілограмів ковбаси. Зросли норми споживання риби: з 2,5 до 9 кг в рік. Крім того, додано чай – 400 г на рік, лавровий лист, сіль і навіть півкіло кави в зернах.
З одягу для чоловіків одна зимова куртка на 3 роки, 2 майки та 10 пар шкарпеток на рік. Жінкам — один халат на 5 років, один купальник раз у чотириріччя і не більше 6 пар колготок на рік. Чоловікам прописали 6 пар трусів на рік (було 5 на 2 роки), жінкам – 2 бюстгальтери на рік (було 2 на 2 роки). А ще жінкам офіційно дозволили мати штани, одну пару на 4 роки.
Стосовно зимових чобіт, із яких все власне й почалося — вони потрібні одні раз на три роки.
Туалетний папір українцям пропонують економити — не більше рулону на місяць.
По предметах побуту: стілець на 15 років, стіл, шафа, ліжко, люстра на 25 років. Чверть століття, за цими нормами, мають служити українцеві і шафа для одягу, набір для кухні та телефон. Дзеркало для ванної кімнати пропонують купувати раз на 20 років. Ще 2 тарілки раз у 3 роки, 1 ніж та 2 ложки на 10 років, холодильник — на 15 років. Пральна машина має працювати 14 років. Що робити, якщо зламається раніше, законодавець не каже. Мабуть, не розчаровуватися, а заспокоїтися і послухати радіоприймач — його завбачливі творці постанови пропонують купувати раз на 20 років.
Найбільше обурення викликає те, що в цей кошик не включені міжміські перевезення. Тобто українці, фактично, не мають можливості подорожувати.
І це в той час, коли за підрахунками експертів мінімальна вартість споживчого кошика має становити 7 (СІМ) тисяч гривень.
Звичайно, після таких цифр хочеться дізнатися, а який же кошик там, у країнах, до рівня яких ми так прагнемо? І ось яку гірку правду маємо…
Зайвим буде говорити, що споживчі кошики українця та приміром, німця, дуже відрізняються. І не лише кількістю пунктів (їх у них вдвічі більше — майже 500, і всі вважаються такими, без яких прожити «фактично неможливо»), але й своїм якісним складом.
Отже, німці. За «вагою» споживчого кошика вони слідкують дуже уважно. Для цього там створили спеціальне Федеральне статистичне відомство, яке регулярно оновлює дані по набору в ньому товарів та послуг. Для цього опитують людей різних верств населення, починаючи з багатодітних родин і закінчуючи матерями-одиначками, і раз на 5 років вміст споживчого кошика змінюється. По суті, формують його самі німці, бо все залежить від того, що вони купують, якими послугами користуються і т.д. У цьому кошику безліч пунктів. Крім продуктів харчування, одягу та плати за квартиру, в ньому є навіть алкоголь та тютюн. Також це щомісячна вартість дитячих ясел, амбулаторний догляд за хворими, доставка додому гарячих обідів та ін.
Важко уявити, щоб наш Уряд включив би у споживчий кошик доставку піци додому, в принципі, як і саму піцу.
У Великобританії у цей список потрапили ще й плеєри та виплата заробітної плати домашнього персоналу. Щоправда, українцям теж хотіли додати до кошика флешку та ноутбук. А разом із ними — послуги няні та платну медицину.
Французам у цей набір включили ще й оплату таксі, сухий корм для домашніх улюбленців, рідке мило, послуги перекуря та засоби для волосся. І, звичайно, багато іншого.
В Америці при розрахунку кошика враховується не мінімальна, а ринкова вартість продуктів, послуг і товарів. Розрахунки робляться, виходячи із середньостатистичної американської сім’ї – подружжя і двох дітей. Сюди входять освіта, медична допомога, оплата комунальних послуг, Інтернету, мобільно та багато іншого. До речі, там по відсотках розписують скільки передбачено на товари, послуги чи їжу. В той час як більшість продуктів у нашому кошику — це продукти харчування.
Є країни, де складу споживчого кошика яких входять також витрати на кафе, ресторани, харчування у школі й на роботі, акустична гітара і навіть дверні ручки.
Як бачимо, різниця є, і досить разюча. Залишається лише сподіватися, що колись і в нас споживчий кошик не буде суто набором, потрібним для того, щоб не вмерти, а повноцінним переліком для життя, а не виживання українців.
Джерело – Вгору
