Чотири роки тому, 24 лютого 2022 року, російські війська вторглись в Україну, й розпочалась повномасштабна війна. По території Херсонщини вони просувались дуже швидко й за день захопили більшу частину області.
Ці події змінили життя усіх жителів Херсонської області — багатьом з них довелось покинути рідні домівки й виїхати у більш безпечні місця; ті ж, хто залишився, щодня перебувають під обстрілами військ РФ. Усі пам'ятають, як все почалось. На матеріалах Суспільного згадуємо події перших днів повномасштабного вторгнення.
Початок
Ранок 24 лютого. Путін заявив, що Росія введе війська в Україну і проведе військову операцію з порятунку "Донбасу". Відразу після його заяви колони російської військової техніки рушили через блокпости, розташовані на адміністративній межі з тимчасово окупованим Кримом. О шостій ранку у Херсоні вже чули вибухи і бачили стовпи диму в боці аеропорту в Чорнобаївці та в боці військових частин. Вже за три години Держприкордонслужба повідомила про бої в районі населених пунктів Копані та Іваново Херсонської області та про те, що в районі Скадовська прикордонну комендатуру швидкого реагування обстрілюють з вертольотів.
Російські війська по території Херсонщини просувалися дуже швидко. Ближче до обіду захопили Каховську ГЕС та адмінбудівлю Північнокримського каналу і вивісили на них свої прапори. На 17:00 всі державні структури Генічеського району перейшли під контроль російських окупантів. В Скадовському, Бериславському та Каховському районах бачили великі колони техніки, які рухалися в різних напрямках. Але на той час активних бойових дій, як повідомляла Херсонська ОДА, не велось. Більша територія області вже була захоплена. Увечері 24 лютого на Антонівському мосту розпочався бій за Херсон. На вулицях міста російські окупанти з'явились 1 березня.
Антонівський міст
Бої за Антонівський міст тривали добу. Втім навалі, яка рухалась з боку Криму, важко було протистояти, згадував рік потому ветеран АТО Максим Негров.
"Вони йшли, і це були десятки, а то й сотні одиниць важкої техніки. Спочатку, здавалося, що ми нібито боїмося, але спротив чинився навіть з перших годин. Але це було неадекватне співвідношення сил та засобів ворога, що наступав, і наших сил оборони, що відбивали ворога", — розповідав Негров.
На той час тероборонівець Ігор Кураян також брав участь у боях за Антонівський міст. Він згадував — до військкомату приходив двічі, щоб стати на захист країни. І тільки вдруге їм роздали зброю, сформували у підрозділи і відправили захищати міст.
"Нас було дві роти, пройшла година — може півтори з того моменту, як я отримав автомат, я вже був в бою. На той момент, під Антонівським мостом було жахливо; відступали наші війська під напором дуже великих сил противника. Працювала авіація, вибухали ракети. Взірвати міст ніхто не міг, всі відступали", — згадував Ігор Кураян рік по тому.
Бузковий сквер та Білозерська площа
1 березня 2022 року. Близько 10 години тероборонівці отримали наказ сідати в автобуси і висуватись на позиції. Кілька десятків озброєних автоматами, гранатами Ф1 та двома "Мухами" стали у Бузковому сквері на вулиці Нафтовиків та на площі Білозерській.
З двох боків на Херсон наступали російські штурмовики на танках і БМП. У нерівному бою загинули, за свідченнями учасників, до 30 тероборонівців.
Майор у відставці Костянтин Козак, який брав участь у бою на Білозерській площі розповідав Суспільному:
"Що в Бузковому сквері, що в ліцеї нас практично розбили. Ми залишили вбитих, це наш гріх. Але інакше ми не могли. Якби ми не відійшли, знищили б усіх. Вони вже заходили й ліворуч, і праворуч. Та вже і в спину стріляли. Вони нас чекали. Просто б усіх розстріляли. Бій був швидкий. Вони були озброєні, була броньована техніка".
Протести
З першого дня повномасштабного вторгнення херсонці почали чинити масовий спротив окупації. На перший мирний мітинг протесту херсонці вийшли 5 березня 2022 року. Тоді на площі Свободи зібрались тисячі людей, які не побоялись протистояти озброєним російським військовим.
Наступного дня, 6 березня, за подвиг, масовий героїзм та стійкість херсонців, виявлених у захисті свого міста, Зеленський надав Херсону звання "Місто-герой України".
З початку вторгнення і захоплення міста на площу Свободи люди виходили впродовж двох місяців. Чоловік на БТРі з прапором у руках став символом незламності містян. Згодом дізнались і його ім'я — Владислав Пастухов, поліцейський з Херсона.
"Коли БТР прийняв трішки в бік і почав наїжджати на людей, вони розступились і, звісна річ, він почав їхати повз мене. Я йшов з прапором і зрозумів, що це буде гарна нагода підбадьорити людей, тому виліз на БТР і почав розмахувати прапором", — згадував Владислав у річницю повномасштабного вторгнення.
Окупація
Черги на заправках, біля банкоматів та у магазинах — таким був перший день повномасштабного вторгнення у Херсоні. Люди намагалися запастися найнеобхіднішим, дехто відразу виїхав. Ті, хто залишився, наступні дні провели у пошуках готівки, їжі, ліків.
Жителі окупованої Херсонщини розповідали про постійний щоденний тиск, який відчували на собі. В області з 30 травня 2022 року був відсутній український зв'язок, а російські окупанти намагалися вивести з обігу гривню та переслідували медиків, вчителів, підприємців та аграріїв.
Більшість жителів Херсонщини покинули рідні домівки і виїхали на підконтрольну Україні територію. Дехто з них не витримав тиску окупаційної влади, дехто намагався втекти від переслідувань.
Окупація Херсонщини розпочалася 24 лютого 2022 року, і для правобережної частини області тривала вісім місяців. Для лівого берега вона триває й досі.
Джерело – Суспільне