У Херсоні залишається чимало символів вашого радянського минулого – у вигляді пам’ятників, табличок, знаків тощо. Як відноситись до цієї радянщини з огляду на сьогодення?
Ментальна окупація України продовжувалась і після розпаду СРСР – через тисячі пам’ятників, меморіальних комплексів та табличок з радянською символікою. В багатьох випадках найбільше зло було навіть не в символах СРСР: зірках, серпах і молотах, а в тому КОГО вшановували ті пам’ятні знаки. Криваві російські генерали та правителі часів російської імперії ще донедавна «нависали» над площами українських міст. Та що там, свій «маленькій лєнін» до 2014 року був мало не в кожному населеному пункті – до найменшого села.
З початком декомунізації більшість радянських пам’яток, що не мають жодної історичної цінності, а лише є частиною імперської традиції СРСР-росії, прибрали. Проте і нині в українських містах залишаються подібні монументи, в тому числі і в Херсонській громаді.
Про те, яка радянська символіка залишилась у Херсоні й про необхідність ревізії нашого ставлення до подій Другої світової війни нещодавно розповів Голова Комітету виборців України в Херсонській області, політолог, краєзнавець Дементій Білий в інтерв’ю «Вгору». Зокрема краєзнавець розповів про історію встановлення у Херсоні пам’ятного знаку «Героям Сталінграду», який у лютому цього року був пошкоджений під час обстрілів міста російськими окупантами.
«Його повинні були демонтувати ще під час декомунізації. Тому що той пам’ятний знак – він не про героїв Сталінграда, а про те, що та площа називається в честь героїв Сталінграда. Але ту площу перейменували в 2016 році. Площа носила ім’я Героїв Сталінграду з 1983 року. Тоді в СРСР відзначали чергову річницю Сталінградської битви, і тоді по всій країні почалась така хвиля перейменувань, де згадувався Сталінград. Насправді, це було не про Сталінградську битву. Це біла одна із форм так званої «реабілітації Сталіна». Тому що в СРСР Сталін був під такою забороною. Про нього майже не говорили, але з кінця 60-х років почалася поступова реабілітація Сталіна.
Так, в 1983 році, в нас замість Театральної площі біля театру (та площа називалась Театральна) з’явилась площа Героям Сталінграду. В 2016 році ця площа була декомунізована. Її назвали площею Героїв. Така абстрактна назва. Але пам’ятний знак, який пояснював на честь кого ця площа називається, залишили. Мабуть, це ще був вплив Володимира Сальдо.
Ще на початку літа минулого року була проведена перевірка військовою адміністрацією всіх подібних об’єктів, в тому числі і цього знаку. Тоді було вирішено поступово їх демонтувати. Не лише цей знак, є ще меморіальні дошки російською мовою (деякі відразу демонтували, деякі ще вирішили перенести до Краєзнавчого музею), а перед тим проаналізувати їх історичну цінність. Пам’ятний знак («Героям Сталінграду» – авт.) не несе жодної історичної цінності – інспекція, наскільки я пам’ятаю, дала (свій висновок – авт.), що він не входить в якийсь там реєстр пам’ятників – це лише невеличка споруда».
Також Дементій Білий в розмові торкнувся важливої проблеми, вирішення якої допоможе досягнути ще більшого об’єднання українського суспільства – ставлення до Другої світової війни і ролі українців в ній.
«Багато людей не розуміють важливих речей – як нам ставитись до Другої світової війни. Хто ми в цій війні? Ми є жертвами двох тоталітарних режимів, чи ми є учасниками антигітлерівської коаліції, яка визволила світ від нацизму і ми є одним з переможців в цьому світі?
Та війна була дуже кривавою і для нас – мільйони українців загинули під час тієї війни. Багато наших херсонців загинуло. Жахливі трагедії відбувались у нашому місті – тисячі херсонців єврейської національності були знищені у вересні 1941 року. Багато нашої херсонської молоді було вигнано до Німеччини. Просто їх забрали як рабів, щоб вони там працювали. Багато людей загинуло на фронтах. І ми повинні розуміти: де пам’ятник – є просто маркером ідеологічним до радянського минулого, того колоніалізму, а де є дійсно пам’ять про загиблих, про героїзм українських солдатів, які разом з американцями, англійцями та іншими учасниками антигітлерівської коаліції визволили світ від нацизму та фашизму.
Щоб ми могли розуміти та розрізняти, що є пам’ять про наших героїв, які визволили протягом страшної війни 1939-45 років Україну, і пам’ять про Сталіна, який разом з Гітлером і розв’язав ту війну. Пам’ять про тих кривавих сталінських полководців, як Жуков, як Ватутін, який брав Київ і знищив величезну кількість наших українців, яких примусив непідготовлені частини форсувати Дніпро. Це така складна проблема – проблема відношення до нашого минулого. І ми повинні говорити, так пам’ятний знак «Героям Сталінграду» – це не стосується України, це комуністичні штучки, щоб реабілітувати Сталіна, а по-друге, в нас є наші герої, наша пам’ять і ми повинні дотримуватись таких процедур пам’яті…
Це робота над собою, щоб зрозуміти хто ми такі. Я думаю, що після війни ми повинні провести таку ретельну роботу з нашим минулим. Минулим і нашого Херсону, бо Херсон виник, як російська фортеця, як один з елементів російського імперіалізму на південь. Це погана ідея була військового просування і захоплення територій. Тут були і акти геноциду в 18 сторіччі. Які росіяни здійснювали на наших землях. В Криму насильно виселяли православних греків, потім взялись за кримських татар і за ногайців, які в нас тут жили. Це ми повинні знати. Але також ми мусимо знати, що Херсон потім перетворився на частину України, став українським містом. Ми повинні любити складність нашої історії – наше різноманіття. Це важка праця. Але ми маємо бути терпимими один до одного».
На думку Дементія Білого, в Херсоні необхідно ще раз провести громадський аудит для виявлення всіх радянських пам’яток. Проте почати займатись цим потрібно, коли безпекова ситуація в місті буде іншою. «Бо навіщо зараз ризикувати життям людей, демонтувати ці знаки під обстрілами?», – підсумував краєзнавець.
Фото: “Вгору”, “МОСТ”.
Джерело – Гривна
