Довгий час штик-ніж М9 був добре відомий лише вузькому колу військових, колекціонерів мілітарії та любителів ножової тематики. Але останніми роками він став неймовірно популярним в інтернеті.
Шоб у цьому переконатися достатньо просто написати запрос у пошуковику на зразок Google.
Але майже одразу ви побачите дещо дивне. Значна кількість запропонованих пошуковиком варіантів буде вести на сайти присвячені зовсім не військовій історії чи продажу ножів. Більшість з них буде присвячена комп’ютерній грі CS:GO.
Навіть запити та об’яви типу «купити штик-ніж М9» більш стосуються саме ножа з гри, а не справжнього виробу з металу. Тут залишається лише повторити за давніми римлянами: «О часи! О звичаї!»
…Та продовжити розмову далі. Бо декілька слів про штик-ніж М9 все ж таки сказати можна.
Як з’явився на світ штик-ніж М9 та чому він саме такий, як є?
Традиція використання великих ножів у американській арміі досить давня. Дуже популярний на заході великий ніж типу боуї якось сам собою фактично опинився на озброєнні.
Цей великий ніж із «щучим носом» можна побачити на багатьох історичних фото. Ним користувались американські бійці під час війни за Техас. Його широко використовували солдати Півночі та Півдня під час громадянської.
В тому немає нічого дивного. Військові просто використовували інструмент, яким американці звикли користуватися у мирний час.
Під час Першої Світової війни велике поширення отримав ніж зовсім іншого типу. Це був так званий «окопний ніж» Ternch Knife Model 1917/1918. Цей дещо дивний інструмент був своєрідним гибридом стилета з кастетом. Він був призначений лише для одного – рукопашної бійки на смерть у тісноті окопів Сомми та Вердена. Був той ніж випущений досить великою серією. Він протримався на озброєнні Корпусу Морської Піхоти США до Другої Світової Війни.
Але якраз у Другу Світову виявилося, що у рукопашний бій піхотинці стали вступати дуже рідко. Стилет з кастетом більшість часу були вже не потрібні.
Замість того був потрібен надійний та легкий інструмент, яким можна буде користуватися не тільки в бою, але й у армійському побуті.
Стилет для усього цього підходив погано.
Так армійські ножі знову стали ножами.
Штик-ніж М9 при БД близькому погляді
Штик-ніж М9 було прийнято на озброєння у 1984 році для використання з гвинтівкою М16 та карабіном М4 усіх основних модифікацій. Встановлюється він і на ряд бойових армійських дробовиків.
Але, зрозуміло, у штикову зараз майже ніхто не ходить. Тому одною з головних умов конкурсного завдання на новий армійський ніж була здатність успішного використання цього ножа саме як універсального інструменту. Наприклад, варіант ножа для саперських частин (М11) навіть не надає змоги закріпити його на зброї.
А ось усе інше – різати, відкривати, рубати, перекусувати колючу проволоку (навіть під напругою) цей ніж може дуже добре.
Не дивно, що за своєю формою цей ніж значно нагадує все той же старий добрий боуї.
Звісно, в ньому використано досвід попередніх армійських моделей.
Так, його товстий хвостовик проходить усю рукоять наскрізь, де на нього накручуються гайка, що скріплює конструкцію. Це робить ніж міцним та одночасно полегшує його ремонт.
До того ж гайку на затильнику рукоятці можно використовувати як молоток. Чи дати нею комусь по голові, якщо буде треба. Все ж ніж – бойовий, і це треба пам’ятати.
А ось пилка на обусі то ніякий не «кишкодер», як дехто інколи розповідає. Це – пилка по металу.
Завершуючи розповідь скажемо, що штик-ніж М9 – річ красива та насправді цікава. Він буквально демонструє собою процес еволюції американського бойового ножа.
Але якщо захочете купити собі штик-ніж М9, чи одну з його численних реплік, краще пам’ятайте, що за законами України він відноситься до холодної зброї. Так що вам знадобитися «оформити свої відносини» з цим ножем офіційно.
Джерело – wellgo.ua
Джерело – Мост
