21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи. 12 років тому на Майдані Незалежності у столиці розпочався мітинг протесту, який став початком Євромайдану. Люди зібрались після того, як тодішній уряд призупинив підписання угоди про асоціацію між Україною і Європейським Союзом.
Того ж дня на акцію протесту вийшли й херсонці. Серед них був Віталій Урбанський. Зараз чоловік служить у 34-й окремій бригаді берегової оборони 30-го корпусу морської піхоти. Він розповів про Євромайдан, настрій учасників та події, які відбувались під час Революції гідності у Херсоні.
Ввечері 21 листопада 2013 року на площі Свободи у Херсоні почали збиратися люди, щоб висловити своє обурення діями уряду, згадує Віталій Урбанський. Першими на протести вийшли студенти Херсонського державного університету. Далі до них почали долучатися студенти з інших навчальних закладів та представники громадських організацій, розповів Урбанський.
"Були мирні протести, пісні під гітару. Прям на асфальті малювали плакати, які потім розгортали вздовж проспекту Ушакова для того, щоб всі, хто проїжджав в автівках і громадському транспорті, могли бачити, що Херсон не стоїть осторонь", — сказав він.
Віталій тоді відвідував майже всі акції протесту, які відбувались у місті. Двічі був і на Київському майдані.
"Спочатку у нашому місті не було жодних координаційних штабів, все було спонтанно, все було буремно. До 1 грудня люди не збирались прям кожен день. А вже з 1 грудня, після побиття студентів, у Херсоні почалися щоденні акції протесту", — говорить Урбанський.
За його словами, тоді ж з'явився координаційний штаб, який об'єднував громадський і політичний сектори.
"2 грудня ми зайшли до Херсонської міської ради, щоб змусити депутатів не підтримувати в більшості звернення до президента про силовий розгін протестувальників у Києві. І вони тоді не проголосували за цю ініціативу", — сказав Віталій.
Ще один момент, який найбільше запам’ятався йому під час Революції гідності, — це знесення памʼятника Леніну у середмісті.
"22 лютого ми валили Леніна. Стільки радості! Здавалося, світла стало більше на Площі Свободи, тому що цей "істукан" закривав собою сонце. Тоді було відчуття, наче ми від чогось звільнилися. І коли по всій Україні почався цей "ленінопад", це був як порив свободи", — згадує Урбанський.
12 років тому на площі Свободи збиралися люди, які один одного не знали, але їх об’єднувала спільна мета — європейське майбутнє України, додав він.
Джерело – Суспільне