21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи та десяту річницю Революції Гідності. Дату встановлено указом Президента від 13 листопада 2014 року на честь початку двох подій у новітній українській історії – Помаранчевої революції 2004 року та Революції гідності 2013. З огляду на безпекову ситуацію, масових заходів до цієї дати у Херсоні не проводили. Суспільне поспілкувались з херсонцями, учасниками тих історичних подій.
Херсонський майдан збирався у середмісті на Площі Свободи. Його називали мирним, розповідає учасниця Оксана Дьякова.
"У нас була самооборона, вони нам допомагали, бо багато було провокаторів. От стоїмо, підходять хлопці з палками, пляшками, кажуть, ввірвімося, поліцію будем бути. Вони просто нас тоді провокували", — говорить Оксана.
Учасниця Революції Гідності каже, на площі говорили українською, читали вірші, приходили з державними прапорами та плакатами. Іноді учасники проходились середмістям з гаслами.
"До речі, так зігрівались, коли були морози, то там ввечері ми йшли, так проходили містом з прапорами, співали гімн і так спілкувались з містом. Ми ж у місті російськомовні й на майдані я вперше пам’ятаю, що люди намагались спілкуватись українською. Був навіть меседж, якщо приходити з плакатом і читаєте вірші, то давайте українською", — розповіла Оксана.
Галину Бахматову учасники Херсонського майдану обрали членкинею керівної ради. Жінка розповідає, у Херсоні близько сімдесяти людей вперше вийшли на площу свободи 21 листопада.
"З 21 по 29 листопада Валя Крицак, наша відома активістка, ім’ям якої зараз названо вулицю, поставила на майдані намет, підписала "Херсон за ЄС" і "Вимагаємо підписати асоціацію з Європейським Союзом". Вона там цілодобово жила. Інколи ми приходили, як волонтери, її заміняти, щоб вона могла відпочити хоч одну ніч, і я була серед багатьох", — згадує Галина.
2 грудня учасники Херсонського майдану зайшли до міської ради, пригадує Бахматова.
"Міська рада оголосила на своїй сесії, що вона збирається приймати рішення щодо звернення до президента, до Верховної ради щодо силового розгону майдану. І тоді 200 людей з херсонського майдану мирно зайшли до міської ради, до заступника в.о. голови міськради звернулися, вимагали та добилися свого, що Херсонська міська рада не прийняла того звернення", — говорить Галина Бахматова.
Військовий капелан Андрій Калита розповідає, для нього Майдан у Херсоні почався 1 грудня.
"Близько семи людей тоді зранку вже були біля храму, заплакані. Я знав, що уже відбулося. Тоді побили студентів в Києві. Ми зайшли в храм та почали молитися", — каже Калита.
На площу Свободи у Херсоні Андрій Калита ходив три-чотири рази на тиждень.
"Пам’ятаю, на херсонському Майдані було близько п'яти тисяч людей. Це було дуже багато. Були провокатори серед тих людей, які казали, берімо бруківку, а у нас в Херсоні немає бруківки. Пам’ятаю, до мене підійшов з поліції працівник і він мені сказав: “Отець Андрій, у нас є команда стріляти”, — каже отець Андрій.
"І я пам’ятаю, що я взяв тоді на себе відповідальність, взяв мікрофон, було дуже багато свічок, деякі присутні провокували людей на агресивні дії, а я попросив людей, щоб вони запалили ці свічки та щоб з цими свічками ми кругом адміністрації пройшли у молитві, тиші, без криків, що не треба не бити вікна. Ми запалили ті свічки та пішли. Коли вже завершували свою хресну ходу кругом адміністрації, на першому поверсі в одному з приміщень були хлопці спецпризначення. Вони були в шоломах, з матами, з кийками, і я побачив, що вони сиділи в одній з кімнат, вимкнули світло. Я побачив, як вони перехрестилися та зняли каски, що вони були з людьми", — розповів Андрій Калита.
Учасники Революції гідності у Херсоні кажуть, про те, що тоді вийшли на Майдан, не пошкодували жодного разу.
"Об’єднали нас усіх дуже такі ситуації, як тоді Майдан, як була окупація... Так ти перевіряєш друзів і знайомих, з ким би ти пішов у розвідку, а з ким ніколи. І як добре, що більшість — це люди, яким можна довіряти", — говорить Оксана Дьякова.
"Коли люди просто так виходять заради якоїсь ідеї, заради духовних цінностей, вони наповнюють таким сенсом своє життя, що потім все життя ти будеш згадувати та це буде тримати тебе", — каже Галина Бахматова.
"Чим ближче ми будемо до перемоги, тим десь буде важче, тому що все велике народжується через біль. Нам буде важче, тому що російські окупанти будуть намагатись посіяти тривогу, посіяти смуту, але ми вистоїмо, і ми переможемо", — говорить Андрій Калита.
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне
