Під час бойового завдання на Покровському напрямку боєць батальйону “Свобода” Національної гвардії України Руслан разом з побратимами взяли в полон двох російських військових. Один із них виявився Павлом Пшеничним — колишнім учасником АТО з окупованої Херсонщини.
У розмові з hromadske Пшеничний розповів, як після поранення повернувся додому, а під час російської окупації опинився під постійним тиском, не зміг виїхати з сім’єю та врешті був примусово мобілізований у армію РФ після сфабрикованої кримінальної справи.
Заступник директора Центру Близькосхідних досліджень Сергій Данилов пояснює: історія Пшеничного — не виняток, а частина системи, за якою окупаційна влада перетворює жителів захоплених територій на мобілізаційний ресурс для війни проти України.
"Ми здаємось"
Нацгвардієць зі "Свободи" Руслан та ще два його побратими виконували бойове завдання на Покровському напрямку, коли на одній з російських позицій побачили двох солдатів РФ.
"Прийшли на місце, а вони там лежать. Вони самі не зрозуміли, хто до них підійшов. І одразу сказали: "Все, ми здаємося. Нам ця війна не потрібна. Я кажу: "Добре, давайте поспілкуємось", — згадує Руслан.
Так бійці дізнались, що за кожні 250 метрів знаходяться позиції російських військ. Військовий нарахував їх 12 у безпосередній близькості. Крім того, до місця, де вони перебували разом з полоненими, йшли російські солдати — розносили воду по позиціях.
"Я зрозумів, що десь через 15-20 хвилин вони будуть тут. Можна було б спробувати їх знешкодити, але той (полонений з Херсонщини — ред.) каже, що не знає скільки їх буде — двоє чи троє. Я питаю: "Вони зі зброєю?" Він каже: "Так, озброєні". Я відповідаю: «"Тоді буде перестрілка. Вони швидкі, можуть атакувати з обох боків". Ми зрозуміли, що можемо не витримати бою, тому вирішили вивести тих двох у нашу посадку — вона ще була під нашим контролем", — розповів Руслан.
Нацгвардієць каже, що полонені поводилися тихо, йшли на контакт добре й все розповідали. На ранок їх виявили росіяни — почули, як працювали рації — українська та російська, яка була при полоненому.
"Через звук рацій до нас підійшли росіяни. Думаю, рації голосно говорили, і це привернуло їхню увагу. Вони подумали, що це їхні люди. Коли підійшли на відстань приблизно 20 метрів, я сказав хлопцям: "Відкриваємо вогонь". Ми тоді їх знешкодили, але один утік. А потім по нас прилетів ударний дрон — FPV", — згадує Руслан.
Під час бою другого полоненого вбило — він трохи підняв голову, і його зачепила куля. Врятувати його вже не було можливості. Нацгвардійці почали відступати й вийшли на старий бліндаж, про який знали раніше. Там знову переночували разом із полоненим.
"Ми пересиділи в бліндажі, але знали, що за нами вже йдуть дві ворожі групи. Вони були зовсім близько — всього 150 метрів. Ми розуміли, що треба евакуюватися, бо були вже виснажені. Командир показав нам на карті, де знаходяться наші найближчі сили. Ми знайшли водостічну трубу, залізли туди й чекали на евакуацію. Вона приїхала через півтори години, бо першу машину підбили", — розповів Руслан.
Військовий говорить, що був у шоці, коли дізнався, що полонений російський солдат колишній атовець, ще й з окупованої Херсонщини.
"Я запитав його: "Як ти думаєш, що скажуть твої хлопці, з якими ти воював ще з 2014 року, якщо дізнаються, що ти тепер тут?" Він розповів, що був в АТО, має нагороду. Я кажу: "Я взагалі не розумію, як ти сюди потрапив?" Тоді він пояснив, що в нього була складна ситуація — йому підкинули наркотики, хотіли посадити на 12 років. Сказав, що йому дали вибір: або тюрма, або контракт. От така в нього доля склалася", — розповів Руслан.
Як колишній атовець опинився у російській формі
Павло Пшеничний, якого затримали Руслан з побратимами, в інтерв'ю hromadske розповів, що воював в АТО у складі Збройних сил України. У 2019 році він отримав поранення й після лікування повернувся на Херсонщину. Він проживав з родиною у рідному селі, коли розпочалось повномасштабне вторгнення.
Додому до чоловіка окупанти прийшли десь через два тижні — сусіди розповіли, що він учасник АТО. Павло говорить, що спочатку серед них не було росіян — були люди з Кавказу, які навіть не розуміли російську мову. Через це було важко з ними спілкуватися чи щось пояснити.
"У них була ротація — приблизно раз на місяць приїжджали нові. Перші, хто приїхав, обшукали мою квартиру, забрали посвідчення УБД (учасника бойових дій — ред.), документи про інвалідність через війну, а також дві медалі. Куди вони це поділи — не знаю. Кожного місяця приїжджали нові, заходили в дім, могли поводитися агресивно — іноді вдарити, просто походити по квартирі, щось подивитися. Я постійно був у них "на виду", — розповів Павло hromadske.
Він говорить, що двічі намагався виїхати з окупованої території, але не зміг, бо його новонароджена донька не мала документів.
"Моя дружина народила дитину на початку окупації — 20 червня 2022 року. Приблизно через 8 місяців ми вирішили виїхати через Крим. Там нам дали заповнити якісь їхні документи. У нас не було російських паспортів — ні в мене, ні в дружини. На дитину був лише медичний документ з печаткою, що вона народилася, і її записали", — розповів Павло.
За його словами, Їх завернули на російському кордоні, бо у дитини не було свідоцтва про народження — ні українського, ні російського. Їхні прикордонники не прийняли той медичний папірець.
"Через пів року, коли дитині було вже близько року-півтора, почали приходити представники російської поліції та органів опіки. Вони почали цікавитися, хто така дитина, чому немає російських документів, і хто ми їй. У нас були тільки українські документи. Вони навіть хотіли забрати дитину — просто забрати й кудись відвезти", — згадує Павло.
Вони оформили російське свідоцтво про народження дитини й вирішили ще раз виїхати — вже через Литву. Проте й цього разу спроба не вдалась, каже він.
До російської армії Павло потрапив у 2025 році. Росіяни, за його словами, підкинули до будинку чоловіка мішок конопель й засудили до 12 років тюрми.
"Почалися слідчі дії. Перший суд у мене був наприкінці 2024 року. А останній — 29 травня 2025 року. Саме тоді мені винесли вирок — 12,5 років. На суді мені його зачитали, дали папір — підписати. Я підписав. Після цього зайшли працівники військкомату і сказали: "Все, от твоя тюрма. Їдеш в армію", — розповів Павло.
Спочатку його відвезли до Генічеська, а вже потім до пункту постійної дислокації росіян в Макіївці Донецької області. Серед новобранців, згадує Павло, багато жителів окупованих територій. Когось з них змусили, хтось за власною волею пішов служити до російської армії.
"Тренували нас в основному колишні ув'язнені, яких помилували. Вони були в підрозділі "Шторм Z" — це штурмовики, які вже побували на передовій, вижили, і після цього їх відправили назад. Їм дали помилування, і тепер вони навчають новобранців на полігоні", — говорить Павло.
Перед тим як відправити на передову, у новобранців забрали все, зокрема телефони та банківські карти. Так Павло опинився в Авдіївці. Він розповів, що у росіян на "нулі" проблеми з провізією й водою.
"Води давали дуже мало — на трьох людей на добу максимум півтора літра, і то не завжди повну. Тим, хто займав позиції біля села чи біля річки, ще якось щастило — могли води набрати. А от тим, хто був у лісосмугах чи в глухих місцях — там воду взяти просто ніде", — згадує Павло.
На одній з російських позицій його і взяли у полон бійці батальйону "Свобода" бригади НГУ "Рубіж".
"Я був радий, що здався в полон — інакше через кілька днів просто помер би від зневоднення" — каже Павло.
“Ресурс” для фронту: примусова мобілізація на окупованих територіях
Заступник директора Центру Близькосхідних досліджень Сергій Данилов у коментарі Суспільному розповів, що Павло Пшеничний мав проблеми з законом до повномасштабного вторгнення.
"Це кримінальник, це людина, яка займалася вирощуванням та розповсюджуванням наркотиків. У перші дні широкомасштабного вторгнення його зловили місцеві мешканці за мародерством. За деякими свідченнями, які зараз перевіряють відповідні служби, він у тій чи іншій формі співпрацював з орками, але це його не вберегло від того, про що я постійно кажу, що вони шукають мобілізаційний резерв на окупованих територіях", — розповів Данилов.
За його словами, в яких би ти стосунках не був з окупаційної владою, вона використає будь-яку можливість, щоб змусити людей підписати контракт. Як, наприклад, сталось з Пшеничним.
"Якщо говорити в цілому, населення окупованих територій розглядається як ресурс. І в планах, наскільки я знаю ситуацію, принаймні по декількох селах, гауляйтери отримали вказівку, всіляко сприяти військкоматам, щоб мобілізувати 100% чоловіків до 30 років на СВО", — говорить Данилов.
До цього, каже він, використовували декілька способів.
Перше — будь-яке правопорушення, і ти або підписуєш контракт на СВО, отримуєш гроші, або отримуєш максимальні терміни покарання. Все це, каже Данилов, суп супроводжується тиском і погрозами.
Друге, військкомати й гауляйтери орієнтуються на тих, хто взяв багато кредитів. І СВО пропонується як варіант вийти з боргового зашморгу.
Третя категорія — це люди зі слабким характером, до яких цілеспрямовано приїжджають російські військові, тиснуть, можуть бити, погрожувати, вимагаючи, щоб людина підписала контракт. Такі випадки, каже Данилов, теж є.
Четверта, найменш численна група, — це ідейні представники "російського миру".
"На початок цього року, за дуже-дуже приблизними оцінками, десь понад сотню чоловіків з Херсонщини, так чи інакше — чи погрозами, чи добровільно, чи під тиском, підписали контракт на СВО. Зараз, очевидно, ця цифра помітно більша", — каже Данилов.
Єдиний вихід, щоб не потрапити примусово в СВО, — це виїхати. Окупанти всіляко намагаються обмежувати виїзд чоловіків до 60 років. Шукають всі можливості для того, щоб знайти привід, щоб не випустити, але це все ще можливо, каже Данілов:
"Через Грузію можна, до Туреччини, або через Білорусь на гуманітарний коридор до України. Хоча я знаю випадок, коли не пропустили якраз білоруси. Тобто людина доїхала, прийшла в фільтрацію російську, доїхала до Білорусі вже на білорусько-українському кордоні їй сказали: "Ти будеш проти нас воювати", і не випустили чоловіка до України".
Джерело – Суспільне