На початок липня 2025 року у Херсонській територіальній громаді на обліку перебуває 21730 внутрішньо переміщених осіб. Серед них жителі населених пунктів громади та прибережних районів Херсона. Ті, хто залишився без житла, евакуйовані з-під обстрілів чи були поранені внаслідок російських атак. Тимчасовою домівкою для них стали гуртожитки, шелтери та лікарні. Вони не виїздили з Херсона, але все одно живуть не вдома.
Оселя зруйнована обстрілами. Що далі?
Станом на 8 липня 2025 року у Херсонській міській територіальній громаді проживає 77 тисяч людей, з них 65 – у Херсоні. У громаді пошкоджені понад 7500 тисяч житлових будинків, з них близько 800 зруйновані повністю.
За словами заступника начальника МВА Антона Єфанова, власники зруйнованого житла подали 800 заяв на отримання компенсації, 175 з них — задовольнили. Загальна сума виплат становить 250 мільйонів гривень. Інші чекають закінчення бойових дій.
"Більшість зруйнованих будинків знаходиться в "червоній зоні". Комісія фізично не зможе туди дістатися та провести обстеження. Зараз наше завдання — організувати місця, де люди могли б тимчасово проживати. Якщо в них немає родичів, немає де жити, то ми маємо забезпечити їх прихистком. У Херсоні є чотири таких місця, на базі гуртожитків чи громадських об'єднань", — повідомив чиновник.
Антон Єфанов стверджує, що люди, які отримали грошову компенсацію або сертифікат можуть придбати житло поза зоною бойових дій.
З "червоної зони" людей евакуюють волонтери або поліція. Для цього в них є спецтранспорт. Жителів прибережної зони Херсона, яких вивозять з-під обстрілів зазвичай розміщують в притулках першого рівня.
Після евакуації, в тимчасових прихистках людям дають п'ять днів, аби вони прийняли рішення: їхати далі чи лишатися в Херсоні.
"Якщо людина маломобільна, потребує відповідного медичної допомоги, її оглядає лікар. Як треба, то її кладуть в медичний заклад. Коли людина дає згоду на евакуацію, ми спільно з Департаментом соціального розвитку Херсонської ОВА узгоджуємо питання про евакуацію до інших регіонів України. Де є заклади, в яких подбають про них", — зазначає заступниця Херсонського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Наталя Чорненька.
Лікарня, як прихисток
Для тих, хто потрапив до медичних закладів після обстрілів РФ, лікарня часто лишається тимчасовим прихистком. Сергій перебуває в одній з міських лікарень з січня 2025 року. Квартира чоловіка у прибережній зоні Дніпровського району міста.
"Праву ногу мені ампутували три роки тому, я ходив на милицях. А у січні цього року ампутували й ліву. Діагноз лікарів: атеросклероз обох ніг. Додому я не можу дістатися. По-перше, не ходить транспорт туди. А по-друге, далі ж обстрілюють. Поки що мене відвідує сусідка. Каже, наш будинок й далі атакують. Поки що лишаюсь тут", — говорить херсонець Сергій Дмитрієв.
У цій лікарні станом на 8 липня перебувають 11 пацієнтів, які проживають у небезпечних прибережних зонах Херсонської територіальної громади або житло яких зруйноване внаслідок бойових дій. У медичних закладах вони можуть лишатись шість місяців. Більшість з них — старші 60 років. Одинокі, або ті, чиї родичі перебувають за кордоном.
"Найчастіше залишаються в нас ті херсонці, які живуть в Антонівці, Кіндійці, Східному мікрорайоні. Транспорт туди не ходить жоден, тільки поліція або волонтери їздять. Люди, які звідти потрапляють до нас, зазвичай поранені від обстрілів РФ. Найперше — це лікування, меддопомога. Далі вже домовляємось про евакуацію до безпечніших регіонів. І це тільки тоді, якщо сам пацієнт погоджується", — розповідає генеральний директор медзакладу Андрій Федотов.
Шелтери, гуртожитки та орендоване житло
Родина Вікторії Фокіної втратила житло після підриву російськими військами Каховської ГЕС. Третій рік разом з двома дітьми, матір’ю та тіткою вони мешкають у квартирі знайомих. Сплачують лише за комунальні послуги, розповідає жінка.
"Коли почала прибувати вода до хати, ми всі були вдома. Я на власні очі бачила, як у двір йшла вода. Спочатку по коліна, через дві години вже було по пояс. Це дуже тяжко бачити все на власні очі", — говорить Вікторія.
Будинок, в якому мешкала родина, збудував її дід, каже жінка. Після підтоплення в оселі залишились стеля та каркас, все інше — поглинула вода. Документи на отримання компенсації за зруйноване житло подавали через "Дію". Однак поки що нічого не отримали.
"Спершу нам відмовили, бо адреса будинку не збігалася по документах. Зараз ми зробили все вірно, повторно подали, чекаємо. Коли наш район не буде в зоні бойових дій, обіцяють дати якусь компенсацію", — каже Вікторія Фокіна.
Мати Вікторії 25 років працює квартальною в Херсоні. Жінка говорить, що попри негаразди та знищене майно не готова виїздити з рідного міста.
"У нас було просторе подвір'я, стояла альтанка. Люди з усієї вулиці приходили. Зараз все знищено. Нам пропонували виїжджати, але ми з Херсона, ми ж незламні. Це наш дім, нікуди звідси не поїдемо", — впевнена Наталя Коновалова.
Міські шелтери для евакуйованих з-під обстрілів готові прийняти вимушених переселенців. Не зважаючи на те, що люди втратили дім, вони знаходять у собі сили жити далі, волонтерять, працюють на благо громади.
Микола Гришан з дружиною Розою живуть у прихистку рік. Подружжя знайшло собі заняття. Він розпускає на нитки старі в’язані речі, а дружина в’яже з них шкарпетки для українських військових.
"До нас щотижня приїздить психолог. Ми малюємо, спілкуємось. Шкарпеток багато за зиму нав'язала, балаклави для хлопців робила. Відправляли нашим хлопцям. Вони ж бережуть нас, і ми маємо допомагати", — говорить вимушена переселенка Роза Гришан.
Будинок Рози та Миколи знаходиться в мікрорайоні Нафтогавань у Херсоні. Оселя була затоплена у червні 2023 року, коли російські військові підірвали Каховську ГЕС. Тоді подружжя виїхало. П'ять місяців жили в Івано-Франківську, потім повернулись до Херсона.
"Поїздили й досить. Там свої люди, а в нас свої. Додому все одно хочеться, де б ти не був, і куди б не їздив", — стверджує Микола Гришан.
Параскева Косова мешкає у шелтері разом з донькою Світланою Волковою. Жінка переживає вже другу війну.
"Нас було п'ятеро дітей в родині. Батько на війні загинув. Мама під бомбардування попала. Я найменша, то мене старші виховали. Дякую всім, хто нас тут прихистив, бо їхати немає куди", — каже Параскева.
За словами доньки Світлани, документи на компенсацію за зруйноване житло вони подали. Однак, спеціальна комісія зможе виїхати на місце лише по закінченню бойових дій.
"Все залежить від того, як і коли закінчиться війна. Хочеться додому, але там небезпечно. Тричі снаряди влучали, ми самі під дронові атаки потрапляли. Ми ледве живі лишилися", — згадує Світлана Волкова.
Будинок Світлани Русал та її батька в Антонівці був зруйнований російськими обстрілами 27 грудня 2024 року.
"Ми подали заяви спочатку на відновлення документів. Для того, аби подати заяву стосовно пошкодженого майна до реєстру треба внести дані власні. А звідки ж їх візьмемо, коли все знищено. Я отримала поранення ще до пошкодження будинку, а батько був якраз після операції, знаходився в хаті. Під час обстрілу він знову травмував ногу, яку щойно прооперували", — говорить жінка.
Станом на 2 липня 2025 року в шелтерах Херсона проживає 300 людей, каже заступниця Херсонського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Наталя Чорненька.
"Разом з міжнародними фондами ми забезпечуємо їх гарячим харчуванням, комунальними послугами. Деякі з переселенців волонтерять, ведуть активний спосіб життя. Також на постійній основі надаємо послуги з психосоціальної підтримки. Тут люди живуть безплатно, все оплачує громада", — розповідає чиновниця.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у WhatsApp,
Джерело – Суспільне
