Волонтерка з передмістя Херсона Кіндійки Ірина Байраченко загинула через атаку російських військових. 42-річна жінка померла в лікарні.
Про це Суспільному розповіла подруга Марина Григорович.
Жінка розповіла, що із волонтеркою Іриною Байраченко вони майже не спілкувались до окупації, хоча візуально знали одна одну. Вони стали товаришувати після звільнення Херсона. Ірина допомагала військовим, зокрема годувала їх, прала речі.
"Їй повністю військові довіряли. Вона готувала їм їсти, прала всі речі, сушила. Вона повністю присвятила своє життя. Також познайомила з волонтеркою Риммою Бараненко, яка також загинула від атаки армії РФ. Римма постійно відкривала для наших захисників збори. Поки вдома був газ, Ірина також пекла хліб та розносила лежачим людям, які не могли пересуватися", — говорить Марина.
Подруга загиблої каже, що Ірина потрапила під удар російської армії 13 січня. У цей час вона годувала своїх тварин та верталася додому.
"Вона йшла, і це був артобстріл. Недалеко від неї влучання було, летіли уламки, пошкодили на нозі. Доправили Ірину до лікарні. Її одразу в реанімацію, якось серце запрацювало. І вночі знову зупинилось. Й вона померла в реанімації", — розповіла жінка.
У Ірини Байраченко залишились чоловік та 12-річна донька. Дитина наразі перебуває на Закарпатті.
"Це гарна, повноцінна сім'я. Я постійно з ним на зв'язку, ми постійно якось допомогу організовували. Благодійники пропонують чоловіку Ірини офіційне працевлаштування і житло. Він добрий майстер, забезпечить дитину", — розповіла подруга.
"Ірина мала твердий характер, але була дуже милосердна. Вона служила людям в цій країні. Вона могла бути жорсткою у якихось питаннях, коли люди переходили межу. Але це людина милосердна по суті. Наприклад, жоден сусід старшого віку не був повз її увагу. Залишалась в Кіндійці, бо це був їй якийсь внутрішній виклик", — каже Марина.
Загибла волонтерка разом з подругою та отцем Валентином втрьох опікувалися військовими, говорить отець Валентин Гороховський.
"Ірина була парафіянкою церкви. Вона була гіперактивна. Хочу, щоб всі знали люди, що ця проста жінка в міру своїх скромних можливостей робила для військових дуже багато, не маючи адміністративного ресурсу, не отримуючи за це оплати. Вона зробила значно більше станом навіть на тоді, ніж ті, хто мав на це змогу. Це той приклад, який гідний наслідування. Мої слова — остання шана для неї", — розповів він.
Допоможіть нам стати кращими, розповівши про свій досвід користування сайтом Суспільного. Пройдіть це коротке опитування, воно займе до 5 хв вашого часу. Дякуємо!
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у WhatsApp,
Джерело – Суспільне