Військовослужбовець 126 бригади територіальної оборони 30 корпусу морської піхоти Збройних сил України Олексій Оксаніченко на псевдо "Чучупака" вже 10 років боронить країну. За цей час у його житті були Революція Гідності та служба в АТО. Чоловік також брав участь у боях за плацдарм на лівобережжі Херсонщини і вже другий рік поспіль служить на Херсонському напрямку. Свою історію Олексій розповів Суспільному.
"Мені дуже подобається степ. Я сам виріс в лісостепу. Тут степ, Дніпро, кургани — це взагалі інше. Я люблю історію, мені це цікаво, а тут історія всюди. От просто ми ходимо по історії", — каже військовослужбовець.
Олексій Оксаніченко на псевдо "Чучупака" другий рік проходить службу на Херсонщині разом зі своїм підрозділом та виконує функції інструктора у 126 бригаді тероборони. Він обрав собі псевдо на честь одного з отаманів Холодного Яру. Військовослужбовець родом з Черкаської області, виріс на Хмельниччині. Має освіту харчового технолога. До повномасштабного вторгнення працював шеф-кухарем.
"Я люблю готувати, насправді. Люблю щось творити. Я досить творча людина і отримую від цього максимальне задоволення. Я від початку був на Майдані, і для мене піти служити в 2014 році – це було цілком логічним продовженням того, що я роблю. Це один і той самий процес, який для мене особисто триває понад 10 років. Це був добровольчий батальйон "Шторм". На той момент це був одеський добробат, в якому я служив до 2015 року, а потім звільнився", — згадує Олексій.
Про початок повномасштабного вторгнення він дізнався по дорозі з Буковелю, де працював.
"Я був до цього готовий. У мене був рюкзак спакований. Я одразу пішов до військкомату зі своїми хлопцями, тобто, з друзями. І ми, власне, цим підрозділом по цей день і працюємо", — сказав чоловік.
Восени 2022 року підрозділ, де служив Олексій, підійшов до села Благодатне на Херсонщині. У 2023 році він разом із побратимами брав участь у штурмі села Козачі Лагері на лівому березі Дніпра. За словами "Чучупаки", після боїв за плацдарм лише двоє з двадцяти членів підрозділу не отримали поранення.
"Найбільша проблема — забрати звідти трьохсотих, доставити туди їжу, воду. Це вкрай складно. Щодо того, як там піхоті працювати, то мені здається, що піхотинцю всюди складно. Найскладніше в цій операції — сидіти в човні та розуміти, що ніякого захисту у тебе зараз немає, тому що коли піхотинець відчуває землю під ногою, ти вже принаймні може копати. Копати — це вже чимось займатися і робити собі якесь укриття, тому вже легше", — пояснив військовослужбовець 126 бригади ТрО.
На момент проведення операції на лівобережжі Олексій був командиром взводу. Частина його підрозділу забезпечувала доставлення харчів, евакуювала з лівого берега поранених та загиблих бійців.
"Решта мого підрозділу була на тому березі й у них був постійний стрілецький бій, постійний контакт із ворогом. Вперше я тоді почув КАБ — що це таке, як воно працює. До того я не розумів, що це таке. Дуже пишаюся своїми хлопцями. Це було неймовірно, в деякі моменти відбувались неможливі речі. Тобто ми були переконані, що наш драйвер загинув. Він підірвався на човні, але з поламаним хребтом виплив, його підібрали наші, витягнули, і зараз він на своїх двох ходить. З ним все окей", — розповів "Чучупака".
Вдома на Олексія чекають дружина та син. Після перемоги чоловік планує жити та працювати в Україні, але зізнався, що кухарем буде навряд чи.
"Для початку, якщо повертатися в цивільне життя, то для цього потрібен час. Мені потрібно реабілітуватися, потрібно попрацювати з психологами. Я це цілком усвідомлюю. Можливо, я поїду десь трошки наберусь якогось досвіду, поживу за кордоном, але це не надовго. Мене надовго там не вистачає. В будь-якому випадку буду жити в Україні та розвивати цю державу", — поділився Олексій Оксаніченко.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у WhatsApp,
Джерело – Суспільне