Жителька одного з населених пунктів Херсонщини Олена Сарана разом з чоловіком під час окупації возили ліки та продукти через блокпости російських військових та під обстрілами. Місцеві жителі кажуть, подружжя врятовувало їм життя.
"Іванівна" — так звертаються жителі одного із сіл Херсонського району до Олени Сарани. Вона є власницею місцевої крамнички, яку родина жінки облаштувала у своєму гаражі. Під час російської окупації, з травня і до звільнення села у листопаді 2022 року, Олена разом з чоловіком возили людям ліки та продукти, допомагали доїхати до лікарні. Але волонтеркою себе не вважає, говорить Олена.
"Дітей відправили, а самі лишилися. А в нас природного газу немає. На той момент ми з 14 березня залишилися без світла, природного газу, в нас газ тільки балонний. У травні не було вибору, довелось взяти балони й ризикнути поїхати в місто по хліб, бо їли то черствий, то цвілий. Тоді й ліки купляла, але я на цьому нічого не заробляла. За яку суму придбала їх, потім їм віддавала за ті гроші. У мене таких коштів не було, щоб я безплатно це робила", — говорить Олена.
"Вона привозила з чоловіком хліб, ліки, бо я була після інфаркту, то мені ліки треба приймати кожний ранок. Якби не Олена Іванівна, то на крайній вулиці, всі пенсіонери й без неї вони б не вижили. Якщо люди п’ють довічно ліки, а їх нема. Вона їхала і купляла, купляла. Кожен рятує своє життя, а вона допомагала іншим", — каже Тамара Обштир.
Щоб дістатися до Херсона долали спочатку 11 блокпостів, потім — шість, розповідає Олена Сарана.
"Постійно їздили, й вибухи були. Їхали декілька разів, що ми прямо за нами, метрів 20-30, атака з міномета. І ти сидиш, я осколки чую, що вони летять, і тільки гнулися. Ми одразу намагались якомога швидше їхати. Я завжди казала чоловікові, ти не переживай, ми ж добрі справи робимо, так що Бог нас береже", — каже жінка.
Ліки проти гіпертонії, протизастудні, знеболювальні засоби, продукти, деталі для сантехніки — переважно такі замовлення робили односельці, розповідає Олена Сарана.
"Були історії такі, що поранили жінку, і не було кому її практично везти. Чоловік сіно збирав якраз, бо корова ще тоді була. Я машину вигнала, кажу, я повезу з Олегом Бородіним. Він каже: "Я тоді, Іванівно, з вами поїду". Поки доїхали до краю села, говорю чоловіку, що він переляканий. Кричить на мене, сідає, але їде. Якби ми її не одвезли, вона б, можливо, й жива б не залишилася", — говорить Олена.
Місцевий житель Олег Бородін допомагав Олені у її поїздках під час окупації.
"Ми дуже довго слухали деяких людей, що не можна виїжджати, місяці два чи три. Я хворий діабетом, у мене закінчився інсулін. Я теж проїхав десь шість блокпостів. І через це почали їздити. Їсти не було чого, навіть хліба. Звісно це було дуже страшно, особливо коли зупиняли окупанти", — говорить чоловік.
До лікарні возили й Віктора. Поранення чоловік отримав влітку 2022 року під час обстрілу.
"Прилетів снаряд поперед двору, у мене чотири поранення було. Їздив з Оленою та чоловіком через день з ними на перев’язки, бо лікарів не було. Тільки з нею треба було їздити", — каже він.
Зараз у магазині Олени працевлаштовані дві продавчині. Жінка продовжує допомагати односельцям. А ще має хобі — 20 років вирощує троянди, любить рибалити.
"У нас до війни була гарна дача на лівому березі, дачне селище "Кристал". Внуки, діти приїздили, був свій місток та риболовля. Я о шостій ранку вставала. Чоловік шукав, бо тільки просинався, а я вже сиділа на містку та рибу ловила. Отак все в нас було, окупанти перекреслили все життя, переламали", — говорить Олена.
Під час окупації найважчим було очікування, говорить Олена Сарана. У листопаді 2024 року виповнюється два роки, як Сили оборони України звільнили їх населений пункт.
"Коли ти чимось займаєшся, то час летить швидше. І так і зараз, я дякую Богу, що час летить дуже швидко. Може так швидше війна закінчиться", — каже Олена.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у WhatsApp,
Джерело – Суспільне