Олексій, на псевдо "Вітер", до Сил оборони України доєднався як доброволець. 33-річний чоловік – ровесник незалежності України, адже народився у 1991 році. Говорить, зростав разом з країною і був свідком усіх етапів її становлення. Залишитись осторонь під час повномасштабного вторгнення не зміг, тому наближає Перемогу і воює на Херсонському напрямку.
33-річний Олексій на позивний "Вітер" з Кіровоградщини. На Херсонщині служить з весни 2024 року у складі 124-ї окремої бригади територіальної оборони. До лав ЗСУ долучився як доброволець.
"Війську дуже не вистачає людей всіх спеціальностей. І інженерів не вистачає, і бойових спеціальностей, стрільців, гранатометників, таке інше. Ну батальйон взяти якщо — в кожному батальйоні є вільні місця, багато якби місць не укомплектовані й люди потрібні. Я зараз замислююся над тим, мені дуже подобається цей край, куди я потрапив і можливо після перемоги я залишуся тут жити", — говорить Олексій на позивний "Вітер" військовослужбовець 124-ї ОБрТрО.
У бригаді Олексій відповідає за налагодження автоматизованих систем. Говорить, робить все від нього залежне аби техніка працювала справно і без збоїв.
"Інженер повинен знати різне обладнання, як з ним працювати, те, що він не знає — повинен розбиратися в цьому. Тобто отримувати інформацію, самостійно вміти знаходити по тому обладнанню яке він не знає, наприклад, щоб бути в курсі та всю техніку, що потрапляє до нас вміти налаштовувати", — каже військовий.
За освітою Олексій — системний програміст. Здобуття другої спеціальності "Агроінженерія" призупинив через службу та написав заяву на академвідпустку.
"Я вирішив поєднати сфери ІТ і агро, ну агросферу, яка зараз дуже популярна. Її попит у тому, що у нас країна аграрна і якби агросфера у нас дуже розвинута. У нас дуже багато полів, які засіяні там різними культурами. Дуже багато відкрилися останні там 10-15 років вакансій різних по обробці цих культур, там пов'язані з агротехнікою, бо її теж дуже багато. В агросфері багато зараз автоматизації, автоматизованих систем різних і систем, які треба програмувати", — розповів чоловік.
Олексій розповідає, що має багато захоплень. У мирному житті любив кататися на гірських лижах, велосипеді, мотоциклі, займався риболовлею.
"Ну іноді хочеться адреналіну, а іноді хочеться спокою, отак поєдную. Мотоцикл в мене є свій. Він їздить, створений, щоб їздити переважно там по пересічній місцевості, польових дорогах, по лісах отаке, по асфальту теж можна. Але він для другого створений, скажімо так, і мені подобається виїжджати на природу. А можна там вже сісти на рибалку. Я ловлю і мирну рибу. Тобто, це карась, короп, плотва і також полюбляю і на хижаків, як окунь, щука, судак", — говорить він.
На Херсонщині, каже військовослужбовець, йому подобається все: і місцевість, і люди. Тут, додає, сформувалась його українська ідентичність.
"Коли я був маленький, ми жили в Одеській області, навчався я в сільській школі. І хочу зазначити, що це були 90-ті роки, але в школі вже всі розмовляли українською, дуже мало було хто російською розмовляв. Практично всі розмовляли українською, хоча тоді навіть і не було там, не думали про війну люди. Я радий долучитись до цієї історії, до боротьби нашої країни. Я пішов на це свідомо. Звичайно, якщо я вже у війську, в Збройних Силах, то звичайно ж я хочу наблизити нашу перемогу", — говорить військовий.
Олексій розповідає, має плани, які реалізує після перемоги. Першочергово — обійме рідних, а далі — продовжить навчання у виші та працюватиме над розбудовою аграрного сектору. Мріє чоловік й про відпочинок у звільненому Криму та на курортах лівобережжя Херсонщини.
Джерело – Суспільне