Херсонець Анатолій Петросян за освітою фармацевт, зараз — волонтер. Кілька років тому чоловік переїхав до Києва, там допомагає військовим. Він збирає інформацію про потреби та закриває запити на збори: медикаменти, спорядження та господарчі товари.
Понад півтора мільйона гривень власних коштів передав херсонець Анатолій Петросян на потреби українських військових. Він за освітою фармацевт, на початку повномасштабного вторгнення був у Києві, тоді й вирішив допомагати людям із ліками.
"Я розумів, що саме потрібно, мені дали перелік і в тій самій аптеці, де я працював, за свої кошти викупляв потрібні ліки. Пам'ятаю, була дуже цікава історія, що не вистачало людям L-Tiроксину — препарату для щитоподібної залози, і я по всьому Києву намагався його викупати для людей у тоді окупованому Херсоні. Також шукав препарати для серця, першу велику коробку відправили до Берислава", — пригадує чоловік.
Анатолій хотів приєднатись до лав ЗСУ, до військкомату ходив ще на початку повномасштабного вторгнення, тоді до війська його не взяли, тому чоловік вирішив допомагати українським захисникам.
"Я був підписаний на чати, де люди писали, що їм треба. Зазвичай, яка бригада, які хлопці. Відтоді почав знайомитись з різними військовими. Зараз, напевно, є 10-15, залежно від того, як часто я виконую запити для конкретної людини або для різних людей", — говорить волонтер.
Власного заробітку та допомоги від компанії не вистачало аби закрити всі потреби, тому Анатолій влаштувався на другу роботу.
"Якщо чесно, було не дуже легко, тому що в мене є основна робота. Тому зараз в середньому виходить закривати запити, бо це не тільки ліки, від 60 до 80 тисяч гривень я витрачаю власних коштів", — розповідає херсонець.
Ліки, спорядження, господарчі товари: на передовій є потреба у всьому, розповідає Анатолій.
"Я не можу купляти танки та літаки, тому приціли, обвіси, РПСРемінно-плечова система, буває, EcoFlowЗарядні станції. Придбав хлопцям з різних бригад кілька Starlink. У мене є хлопці, яких повність одягнув: захисти плечей, шоломи. Комусь вже вдруге, бо шоломи зношуються або прилітає уламок, тобто шоломи завжди потрібн", — розповів Анатолій Петросян.
Волонтер має багато шевронів і подяк від військових, яким він допомагає. Один з шевронів, загиблого військового з 72 бригади Чорних Запорожців, він носить у своєму рюкзаку.
"Олексій був мені хорошим другом, він мені його відправив, дуже важко було дізнатись від його дружини, що Олексія не стало. Я з честю ношу цей шеврон, він для мене дуже важливий", — розповів волонтер.
За словами Анатолія Петросяна, українські військові ризикують життям за те, щоб ми могли жити.
"Те, що відбулось з Каховською ГЕС — у мене завжди в голові. І так, я не відчуваю, що фронт від мене далеко, бо коли задумуєшся, що стримує, напевно, страшно від того, щоб скалічитись, потрапити в полон, бо, напевно, коли помираєш ти це не відчуваєш", — каже волонтер.
Джерело – Суспільне
