Григорій Янченко збирає пожертви для українських військових. Вихідних не буває, каже чоловік, тільки під час самої поїздки на схід або, коли робить закупи.
За словами Григорія, перша поїздка на схід була в Єлизаветовку, 20 кілометрів від Донецька.
"Повезли тоді 600 банок тушонки та теплі речі – светри, спортивний одяг тощо. Також берці, скільки змогли закупити", - каже Григорій.
Тепер, коли мають більшу машину та можливість відвезти більше необхідних речей – на Донеччину їздять щомісяця.
"Їдеш дорогою і бачиш якийсь підрозділ стоїть, заїхали до них, їм щось відвантажили, потім поїхали далі, там відвантажили. Зараз машина в нас 2,5 тонни та ми їздимо один раз по всьому периметру, тобто охоплюємо усю Донецьку область", - розповідає Григорій.
Раніше Григорій Янченко, якого у Херсоні та Україні знають, як дядю Гришу, працював на ринку. Там продавав газети. Але це було до 2014-го.
"У 2014 році мені хотілося самому бути на "передку", але за станом свого здоров’я не міг і не знав, як допомагати нашим бійцям. Одного разу мені підказали, ти, кажуть, збирай кошти, пожертви, а потім на ці пожертви будеш возити на "передок" для бійців те, що їм потрібно. Ну і з цього почалося", - розказує чоловік.
Спочатку, говорить волонтер, збирати пожертви було соромно.
"Мене знає пів Херсона і всі думають, дожився, що збираю собі на життя. Я навіть вішав табличку, що це допомога нашим бійцям на сході. Почував себе не у своїй тарілці, люди йдуть знайомі, я схиляю голову, мені дуже соромно було. З роками вже звикся і на цей момент зібрав близько 4 мільйонів. Всі вони пішли на допомогу нашій армії", - розповідає Григорій.
Кілька разів, розказує, волонтери потрапляли під обстріли. На власні очі бачили вибухи снарядів. Найважче, говорить Григорій, втрачати бійців.
"Все це підштовхує нас – волонтерів для того, щоб ми допомагали нашим бійцям для захисту нашої країни. Розумієте, як себе почуває людина, коли в минулу поїздку ти спілкувався з бійцем, а на цю поїздку його вже немає. Дуже-дуже тяжко. Мене часто запитують бійці на "передку", дідусю, до яких ти пір будеш кататися? А я кажу, поки ви тут стоїте, до тих пір я буду кататися, до тих пір я допомагатиму вам.", - розповідає Григорій.
За словами чоловіка, кожна поїздка на схід займає 2-2,5 доби. За ці дві доби волонтери проїжджають 1,5 тисячі кілометрів. А коли повертаються, дядя Гриша починає готуватися до наступної поїздки.
Джерело – Суспільне