26-річний житель Цупівки Сергій Слободян загинув 15 лютого у боях поблизу Парасковіївки на бахмутському напрямку. Його дружина Катерина добивається, щоб чоловіку надали звання Герой України.
Подруга Катерини Аліна Деменко розмістила петицію на сайті президента України з проханням про нагороду: на 24 березня петиція набрала понад трьох тисяч голосів з 25 тисяч.
"Пішов служити, бо хотів, щоб окупантів не було в Україні"
Сергій проживав з родиною у Цупівці на Дергачівщині. У 2017 році закінчив Національний технічний університет та військову кафедру Харківського танкового училища.
До початку повномасштабної війни працював у Дергачах, був заступником начальника складу з бджільництва, розповідає Катерина.
Після вторгнення РФ чоловік зі своєю родиною місяць перебували під окупацією, а потім втекли через поля.
"Ми знаємо що таке обстріли, пережили наїзди росіян, не могли вийти з двору. Вони не давали нам виїхати через блокпост. Наше село нагадувало колонію", — згадує дружина військового.
"Сергій відвіз нас у Вінницю, а згодом записався до лав ЗСУ. Це був його перший військовий досвід, до цього чоловік не служив", — каже жінка.
Катерина розповідає, що Сергій вирішив піти служити, тому що хотів, щоб російських загарбників не було на території України.
"Він вирішив, що піде захищати країну від орків", — говорить дружина військового.
Брав участь у звільненні Херсона
Сергій служив офіцером, командиром взводу 15 окремої гірсько-штурмової бригади. Мав позивний "Мангуст".
"У нього було дев'ять штурмів. Зокрема, його бригада брала участь у звільненні Херсона. Також він воював у Донецькій області. Я розумію, що усі військові заслуговують на звання Героя України посмертно. Але оскільки цю нагороду отримують не усі, ми написали петицію. Він це заслужив. Для нас він завжди буде героєм", — каже Катерина Слободян.
Катерина згадує, що в районі Зайцевого Бахмутського району її чоловік врятував двох побратимів, коли їх обстрілювали російські військові.
Жінка говорить, за весь період служби Сергій був один раз у відпустці, коли його нагородили "Сталевим Хрестом" у жовтні 2022 року.
"Він був дуже добрий, чесний, чуйний. Не міг відмовити людям або заподіяти комусь зло. Завжди знаходив слова підтримки для побратимів", — розповідає про чоловіка Катерина Слободян.
"Усі його побратими кажуть, що вони за ним йшли. Коли були штурми, то вони не боялися. Його остання точка — Красна Гора Донецької області", — згадує Катерина.
До повномасштабної війни Сергій грав у футбол, був воротарем.
"Це було його. Він дуже любив футбол. Завжди їздив на змагання. Грав за Цупівку, Золочів, Харків", — каже дружина.
У загиблого військовогозалишилися дружина, маленький син, батьки, дідусь та бабуся.
Дім, в якому жили Катерина з Сергієм, нині розбитий. Жінка з дитиною тимчасово проживають у Харкові.
Що відомо
- Загиблого захисника Сергія Слободяна поховали у Дергачах 22 лютого. Чоловік пішов добровольцем на фронт у квітні 2022 року.
Читайте також
"Ма, ми обов'язково переможемо". Спогади про загиблого на війні 19-річного нацгвардійця з Вовчанська
"Загинув під Ізюмом": сестра добивається посмертної нагороди для брата
Джерело – Суспільне
