«Відчуваю, щось по мені повзе. Відкриваю очі – змія. А кричати не можна, бо почує ворог». Короткі спогади про бойові операції ЗСУ на лівобережжі Херсонщини – далі.
Операція Сил оборони на лівому березі Дніпра на Херсонщині тривала майже 9 місяців. Якою ціною давалася щоденна боротьба з ворогом нашим захисникам – ми можемо лише уявити, зокрема, завдяки окремим спогадам бійців, які брали в ній участь. Один із них – військовослужбовець із позивним Бурий, який служить в артилерійському дивізіоні 39-ї ОБрБО 30-го корпусу морської піхоти.
Під час операції на лівому березі Дніпра на Херсонщині Бурий він був драйвером – тобто перевізником. Перед операцією навчання тривало 2 місяці, ідеться на сторінці 126-ї окремої бригади тероборони м. Одеса. Потрібно було не просто опанувати управління човном, а вміти кермувати ним у надскладних умовах: маневрувати, на повних обертах входити в повороти, водити як правою, так і лівою рукою на випадок поранення.
Порятунок човна
Під час першого ж форсування Дніпра Бурому довелося рятувати не тільки побратимів, але й човен.
«Мені потрібно було відвезти людей на лівий берег. Тоді ще не було такої кількості FPV, але все одно було небезпечно через масовані артилерійські обстріли. Уже на тому березі ми потрапили під щільний обстріл, я сховався, а коли вибухи припинилися, пішов туди, де був замаскований човен. Прийшов – а човна немає. Питаю хлопців – вони показують на Дніпро. У темряві я ледве роздивився обриси човна. Виявляється, його вибуховою хвилею відштовхнуло від берега і він дрейфував на річці. Я розумію, що це єдиний човен і раптом щось станеться, я не зможу допомогти хлопцям, евакуювати їх, а це людське життя…
Я моментально скинув із себе бронежилет, шолом, в одязі та берцях забіг у воду й поплив за човном. Доплив, однією рукою схопився за нього, іншою почав гребти до берега. При цьому потрібно було якось ховатися, щоб мене не помітили. У результаті все вдалося, повернув човен. Знову почався обстріл і групу, яка чекала на евакуацію, затрьохсотило. Тому човен я недарма рятував. Вивіз побратимів, наступного дня вивозив іншу групу, потім ще одну і ще…
Роботи вистачало, працював у божевільному темпі. Острів, де були наші підрозділи, поливали з усієї можливої зброї. Полювали і на драйверів, звісно, щоб перешкодити логістиці», – розповідає Бурий.
Кричати не можна
Джерелом небезпеки біля водойми на лівому березі, утім, були не лише окупанти.
«Була така кумедна історія… Я спочатку спав прямо у човні, потім зрозумів, що там холодно, як би не намагався зігрітися. У результаті відтягнув човен під очерет, сховав його, сам ліг на землю. Заснув. Відчуваю, щось по мені повзе. Відкриваю очі – змія. А кричати не можна, бо почує ворог. Я ту змію відкинув, а сам поліз на дерево. Так на дереві і спав», – з посмішкою пригадує військовослужбовець.
Своїх треба рятувати
За час, поки працював драйвером, Бурий вивіз чимало поранених побратимів. Забирав і військовослужбовців дружніх підрозділів.
«Якось привіз наших хлопців і мав повертатися пустим, без пасажирів. Дорога була важкою, я отримав чергову контузію. Уже стартував від берега, аж раптом із якоїсь ямки вискакують троє бійців і з розгону – шубовсть у воду до мого човна. Це був листопад, вода крижана… Усіх витягнув на човен, надав допомогу, накрив ковдрами, напоїв водою. Доїхали, на щастя, без пригод», – розповідає Бурий.
«Паніка – найгірший ворог»
Найголовніше у човні, за його словами, – зберігати спокій.
«Коли хлопці сідали в човен, я давав їм зрозуміти, що я тут головний, намагався заспокоїти, показував, що все тримаю під контролем, що зможу вийти з будь-якої ситуації, – пояснює Бурий. – Паніка – найгірший ворог. Я це відчув на собі, коли вдруге потрапив під обстріл на лівому березі. Казав, що нікуди не поїду. Тоді один із хлопців узяв мене за руку і сказав: «Брате, ти вже багато зробив, невже хочеш зупинитися? Давай, ти все зможеш». Після цих слів я зібрався з силами і пішов далі працювати. Від твоєї паніки легше нікому не стане. І якщо хлопці будуть гинути, якась частина провини буде на мені, бо я через свої емоції не зміг їх вчасно евакуювати».
Сьогодні Бурий служить в артилерії. Про теперішню роботу говорить із задоволенням, каже, що артилерійська справа йому до душі.
Фото: фейсбук/126 окрема бригада територіальної оборони м. Одеса
Джерело – Гривна
