Таксидермісти – спеціалісти, про яких можливо мало хто чув. Однак результати їхньої роботи – чучела тварин та птахів, які є колекціями краєзнавчих музеїв, точно бачили всі. «Гривна» поспілкувалася з представником цієї унікальної професії, херсонцем Антоном Громовим про те, як взагалі відбувається процес створення чучел.
Ця професія поступово вимирає, тим паче, що під час війни це не на часі, говорить таксидерміст Антон Громов. Чи багато таких спеціалістів зараз є в Херсоні, чоловік не знає, оскільки декілька його знайомих колег, які працювали у місті, виїхали. Він же займається таксидермією вже близько 30 років, створює чучела тварин для Херсонського обласного краєзнавчого музею, де працює науковим співробітником.
Тварини і птахи цікавили його ще з дитинства, зазначає чоловік. Він полюбляв збирати пір’я птахів та колекціонувати їх. Згодом дитяче захоплення переросло у професію, азам якої вчився вже безпосередньо у музеї, під керівництвом свого наставника Віталія Головачова.
Досвід, зазначає пан Антон, й досі є головним у цій справі.
«Сьогодні усе дуже стрімко змінюється. Є індустрії з виготовлення штучних манекенів, очей, інших комплектуючих, хімікатів для обробки шкіри та інше. Це дуже зручно, але не все можна застосовувати до музейної справи. Річ у тому, що чучело має бути цілком зі своїх природних частин. Це сповільнює та ускладнює процес виготовлення. У сучасній таксидермії, враховуючи інформаційний простір, усе і не так складно, погоджуюсь! Є багато порад щодо виготовлення чучел, але там майже всюди йдеться про саму збірку чучела, а це вже завершальний процес. Оскільки йому передує більш трудомісткий «ремісничий» процес: препарування та первинна обробка шкіри, зняття промірів, виготовлення манекена», – розповідає таксидерміст.
Сам процес виготовлення, збірки, займає певний час і залежить від розмірів та складності виконання. За словами пана Антона, птахів бажано робити за один день, оскільки їхня шкіра дуже специфічна. Тому, наприклад, синицю чи горобця цілком можливо зробити за 1-1,5 години. Потім настає так зване «доведення»: бандажирування, фіксаж, підфарбування, правка пера. Це вже займає набагато більше часу.
«За час роботи у музеї я виготовив понад 200 різноманітних експонатів. Це чучела ссавців та птахів, чучела та муляжі (репліки) риб, земноводних та плазунів. Більшість експонатів виготовлені у так званій класичній музейній формі для експонування у шафах вітринах. Вони мають статичну природну позу, в діорамах навпаки – більшість чучел відображають поведінкові моменти у природному середовищі. Для декорацій використовуються штучні рослини, природні корчі, каміння, збільшені фото типових біотопів», – пояснює Антон Громов.
Серед екзотичних чучел тварин, що є у колекції таксидерміста, – ігуана, королівський пітон, хамелеон та інші.
Також ще один унікальний експонат – чорнобаївська курка. Антон Громов говорить, що це одна з тих, яких у березні 2022 року роздавали на вулицях міста. Нагадаємо, що тоді внаслідок масового обстрілу армією птахофабрики агрохолдингу «Авангард», що розташована у селищі Східне, підприємство залишилося без електропостачання і не мало можливості годувати птахів. Як наслідок – загинула переважна більшість курей. Проте питання, чому херсонці тоді почали називати кур зі Східного «чорнобаївськими» – не незрозуміло.
При хорошому та правильному догляді експонати, можуть зберігатися доволі тривалий час. Чоловік розповів, що, наприклад, у краєзнавчому музеї є чучела, яким вже понад 130 років.
Також Антон Громов зазначив, що якщо раніше тварин та птахів забирали з природи для створення музейних колекцій, то зараз йдеться лише про тих, які померли власною смертю у зв’язку з віком чи хворобою. Це можуть бути тварини як із зоопарків, так і приватних колекцій.
Джерело – Гривна
