Друзі, неймовірно, які бувають радощі під час війни!
От тільки-но чув як з лівого берега, причому здалеку, вийшло два гаубичних постріла по Херсону, але ні один із снарядів не взірвався! Був свист зовсім поряд, а вибух не стався!
Хіба це не диво? Можливо, що є руйнування, а може й поранення або смерть людей, та все одно не такі, якщо був би вибух.
Згадую рядки книги життєпису праведного Віталія (Сидоренко), який під час грузино-абхазської війни виходив за село й хрестив небо на очах усіх жителів. І російські снаряди розривалися в повітрі або ж міняли траєкторію, падаючи вбік від села.
***
Дивні часи. В Херсоні, нікрологи про загиблих героїв пишуть ті, що робили зачіски, зустрічаючи орків. Знаю про що пишу.
***
Люди, які досі залишаються в Олешках, потерпають. Третій місяць немає світла, з 6 червня – центрального водопостачання. У будинках холодно. Немає роботи, виплат, інфраструктури. Елементарно проблеми з продуктами та ліками… Містяни кинуті напризволяще…
Ми намагаємось робити все від нас залежне, аби хоч якось їм допомогти… Та й самі не можемо оговтатися після того, як два тижні тому прилетіло в наш підпільний волонтерський штаб… Загинула жінка… Згоріла частина продуктів та медикаментів…
Ми витратили всі кошти, які назбирали на банку, аби провести закупки та продовжити допомагати людям… Та стільки ще потрібно, аби забезпечити олешківців мінімумом, необхідним для виживання…
***
Минулого року, коли почалися інтенсивні обстріли Херсона, моя знайома якось сказала: “А знаєш, чого я найбільше боюся? Це, можливо, прозвучить дико, але я боюся не самого прильоту, а опинитися в цей момент у непривабливому, або якомусь конфузному вигляді. Наприклад, якщо прилетить, коли я приймаю душ, або ще гірше…”
***
От що правда, то правда.
До всіх, і тих, хто не цікавився політикою, постукалася в двері ВІЙНА. Навіть вивалила ті двері з навісами і рамою.
Бо якщо б карлик не був таким впевненим в тому, що у нього є підтримка у вигляді електорату проросійських політиків, який складався переважно з маргиналів, якіх політика не цікавить, а тому легко проїхати по вухах, то так впевнено б сюди раш@а не заперлася б.
***
Щоранку, коли прямуєш до роботи, шукаєш очима нові шрами міста.
Шрами після російських обстрілів глибокі і, на жаль, іноді з людськими жертвами.
Тримайся, моє незламне місто, тримайся!
Джерело – Гривна
