В мій дім влучила бомба. Зірвало кришу з двох під’їздів. А ремонтувати нічим. Вода тече у квартири. Плівку дали і все…, а далі самі, самі… У мене немає тепла, зник інтернет, статті пишу на телефоні, через стінку дира у даху, про все інше писати не буду – всі і так знають. Зараз щастя для мене – залатати ту кляту кришу. І я буду за нього боротись. Вже почала…
***
Тим, хто розкидає сьогодні у ФБ злий пост із запрошенням на ялинку в Херсон, не погано б включити мізки – навіщо провокуєте розбрат, який на руку ворогу?!
Не допомагайте йому!
***
Що у мене на думці?
От лежу і думаю: український серіал, українські україномовні актори, і….дубляж українською. Нудний такий дубляж.. . Голоси то не самих акторів…
От на холєру?
***
Коли кaцaпu несуть великі втрати, то вони чомусь відразу починають чути голоси англосаксів.
Якось обідно навіть )
***
Багатогодинні, іноді багатоденні перебування в холоді, на морозі, в снігу, вимагають не просто витримки. Іноді це стає можливим лише при досягненні особливого рівня свідомості, який назвати інакше, як “перемога духа над тілом”, не можна.
Це стан, який бере твоє фізичне “в руки”, коли воно вже відмовляється бути керованим тобою.
Тоді, в такі моменти, ти розумієш, що здатен на більше. Набагато більше, ніж очікував від себе.
Досягнути такого (часто несвідомо) можна лише в дуже непростих, тяжких фізичних умовах чи під час серйозних викликів, глибоких емоційних переживань.
Може саме для цього вони нам і даються?
Щоб трохи підійти до усвідомлення нашого потенціалу, часто прихованого в найпотаємніших закутках.
Такий холод може бути продуктивним.
Але є інший холод. Руйнуючий. Якого не позбавишся природнім теплом.
Цей холод – внутрішній.
Він підступно розриває серце і душу, витискаючи людяність, почуття, емпатію, сердечність.
Бачу багато тих, хто намагається отримати зовнішнє “тепло” в обмін на шматок своєї душі, перетворюючи себе на людей із льодом в душі. Вони думають, що це їх фортеця, що це дає їм сил і захисту.
Але життя рано чи пізно показує, наскільки лід крихкий і як швидко він випаровується, залишаючи після себе пустоту, ніщо. Бо, те тепло, яке від тебе чекали близькі люди, справжні і вірні, ти колись бездумно розтратив на тимчасове і штучне марево своєї самовпевненості.
І, навпаки, ті, хто зберіг своє внутрішнє, незважаючи на безліч причин цього не робити, завжди будуть здатні на справжні вчинки.
Тому так важливо зберігати своє тепло в серці, незважаючи на зовнішній холод: зими, війни, а, іноді, і життя.
***
Вчора бачила таку гарну вулицю Європейську (колишня Суворова), чисту, але порожню.
***
Літера «Ї» – це один з символів українського спротиву на окупованих землях. Якщо її перевернути, то виходить зашифрована відповідь окупантам: «Хер вам, а не Херсон». Зрештою можна і не перевертати, все одно «Хер вам, а не Херсон» вийде. Подекуди букву «Ї» ще можна зустріти на вулицях міста.
***
Семейная история из Херсона из первых уст. – У кореша из соседнего двора жена с тремя, прикинь – с тремя детьми, выехала в Данию после освобождения. Ну, когда обстрелы начались. Он сам остался на хозяйстве – дом, ротвейлер шо теленок, двое котов. А через года пол при очередном созвоне жена говорит – сорян, я встретила любовь своей жизни, новый муж принял нас всех как своих, нам лучше расстаться. Вот такая ж-па. Теперь кореш ищет варианты как выехать в Германию и разобраться и с женой, и еще больше с ее новой любовью.
Джерело – Гривна
