Страшне відчуття, коли пишеш проєкт на літньому майданчику, і десь поряд просвистіла смертельна небезпека… А потім дізнаєшся, що це знаряддя вбивства впало недалеко від твого дому і миттєво вбило трьох людей, що просто були у своєму дворі біля під’їзду…
Досвід минулої ночі змусив підготувати спальне місце в коридорі для себе та Гаврюши) Друзі з постійно обстрілюємих районів радять прихопити ще й пляшку коньяку ))) Сподіваюсь, що не згодиться…
***
Намагався допомогти власникам бутиків та магазинчиків, що сьогодні увечері були понівечені ордою.
Знову щиро дивуюся, наскільки Херсонці – дружній та незламний народ. Хтось мовчки підхоплював та витягував залишки товарів, хтось шукав як перекрити пошкоджений водопровід, хтось підсвічуючи собі телефоном однією рукою, другою розтягував металоконструкції, аби забезпечити доступ до інших об’єктів.
Що може бути мірилом нашої ненависті до окупанта? Тільки розмір донату, щоби ті, хто виплескує на ворога нашу лють, робили це ефективніше, безпечніше та зручніше. Зборів завжди багато, обирайте, кому довіряєте – і допомогайте збільшувати вечірку Кобзона.
***
Херсонські багатоповерхівки – засохлі кімнатні квіти та годинники, що зупинилися.
***
Окупаційна адміністрація розпочала надавати сільськогосподарські земельні ділянки, які наразі не використовуються за призначенням, фермерам, які погодились перереєструватися та працювати за російськими стандартами. Право користування ділянкою оформлюється через тимчасовий дозвіл на певний строк.
Насправді, це ділянки, які належать тим фермерам, хто відмовився йти на співпрацю з росіянами.
Також є інформація, що на Херсонщину зайшли аграрії з рф, які займаються переоформленням земельних ділянок на свої господарства.
Це ще одна форма пограбування України росією. Будемо відслідковувати цю ситуацію.
***
Хто забув про Херсон?
Останнім часом ну дуже часто зустрічаю ці наративи:
«про Херсон усі забули»
«про всі міста пишуть, а про Херсон мовчать»
І знаєте, трішки прикро. Бо ми працюємо кожен день, моніторимо, їздимо на місця обстрілів, знімаємо та видаємо не лише в ефір, а й у соцмережі
На хіба тоді я тут ризикую життям???
Після чергового «крику душі», десь з Закарпатської області про те, що «мовчать про Херсон», я вже замислилася над власною адекватністю, може і справді я не бачу реальності, так як бачать її ті, хто знаходяться не в Херсоні?
Промоніторила стрічку на одному з найкращих інформ-агенств України.
Зручно, що тут є і час публікації і джерело.
Як бачите, про Херсон пишуть і говорять. Не лише місцеві медіа, але і багато інших.
Ви, звичайно, можете зі мною не погодитися. Але варто подумати звідки йде цей наратив і наскільки приємно чути людям, які досі в окупації, що про південь забули.
Що тоді про них говорити? А це зневіра.
Думайте, що поширюєте!
***
Торгував російської зброєю та зберігав її на території храму: у Херсоні арештували священника УПЦ (МП). Йому загрожує до 7 років в’язниці
***
Несмотря на уверения наших “арестовичей”, что у недобратьев кончаются боеприпасы, интенсивность обстрелов Херсона и его окрестностей, возрастает. Практически постоянно звучат сирены и сигналы “повiтряноi тревоги”, а воздух колеблется от грохота разрывов.
Сейчас, когда я пишу это, слышно, как по островскому району Херсона, лупят с Левобережья чем- то очень тяжелым. Ночью прилетало и к нам…
Появилась и другая проблема- городские очистные, где после обстрелов, вот уже неделю, горят карты-отстойники с залежами торфа, который затушить, практически, не возможно. Пожарные МЧСники пытаются, однако, внутреннее тление биомассы продолжается. Причем, время от времени, снаряды parашистов “добавляют свежего” огня. Едкий дым стоит над ближними поселками и достигает города. Ночью, в безветрие невозможно дышать. Положение усугубляется и тем, что днем стоит аномальная жара, а сколь-нибудь приличных дождей, не было у нас уже месяца два.
Джерело – Гривна