Село Сухий Ставок на Херсонщині РФ окупувала у березні 2022. За менш ніж пів року ЗСУ звільнили населений пункт. До повномасштабного вторгнення тут було понад 100 людей. Однак зараз село порожнє – росіяни зруйнували всі будинки. На руїни своєї оселі приїжджає 61-річний Анатолій Голубніченко. Розповідає: тікав звідси після того, як ледь не загинув під російськими обстрілами. Із собою чоловік забрав тільки велосипед. Повернувшись після звільнення, побачив зруйнований будинок і техніку, вбиту худобу та розграбоване майно.
Як жив під час обстрілів – чоловік розповів Суспільному.
Анатолій Голубніченко розповідає про сад, який у нього був до повномасштабного вторгнення. Каже, вирощував горіхи та сливи.
"Сльози самі навертаються. Тут такий сад був! Такі горіхи, сливи… Вже немає нічого. Ось цей сад садив теж. А вони ось заїхали… Це ж я скільки вже викинув. От тут яма така була… Це ж вони звідси от так от тим "Сонцепіком" стріляли туди. Оце все згоріло, все на світі", – каже чоловік.
Чоловік розповідає, одного разу за 40 хвилин було понад 30 влучань.
"Оце я так біг у підвал. Він мурований. Намостив, і тут лежав", – згадує Анатолій.
А під час влучання у конюшню вбило корів.
"Перше влучання було прямо у стайню. Крім тих двох корів, що вбило, тоді ось сюди… Бик лежить. Я випустив з палаючого приміщення. Я тягну їх – вони впираються. Я гоню – нічого. Тоді знову зайшов на перед, почав тягнути – вони мене турнули, по мені вискочили, бо горіло ж, вони у полум’я не хотіли йти", – розповів він.
Крім худоби, у чоловіка були собака та кіт.
"У мене німецька вівчарка була, 3 роки було. Паспорт її залишився, я ж щеплення робив. Кіт ще був. Теж усе по дахам відпочивав. Теж загинув, немає. Я кицяв-кицяв – немає", – згадує Анатолій.
Розповідає, військові РФ спалили трактор, вкрали запчастини, сокири, інструменти.
"Газову горілку купив теж, треба було нагріти, болти викрутити. Кинувся, а немає! Забрали! Я стою і думаю: люди ще гірше живуть, якщо вони приїхали і беруть ось це. Ти приїхав сюди, на Сухий Ставок, щоб узяти дрильку? Чи от ті ключи, чи що-небуть", – каже він.
Чоловік каже, з дому пішов вранці 31 серпня.
"Я пішов звідси у чому стояв, тільки паспорт і велосипед, а все я кинув. Ледь не розстріляли. Теж один казав: "Як ви дивитеся на те, щоб тут була Росія?". Я йому сказав чесно: "Хоч ви мене за це розстріляйте, але я вам скажу чесно: я не хочу, щоб тут була Росія і жити по російським законам я теж не хочу", – розповів він.
Анатолій каже, нині він лишився без дому, худоби, та врожаю, яким забезпечував себе.
"Ось тут чотири городи, які я засівав, вирощував, косив – і цим жив. Скотину тримав, здавав молоко і м'ясо. А тепер я бомж. Немає у мене нічого. Одна єдина надія, що я повернуся сюди, додому. І так усі", – каже чоловік.
Єдина мрія – повернутися додому, розповів Анатолій.
"Я тут народився, я тут прожив, і батьки мої будували. І тепер я маю кинути? Скільки мені вже залишилося – я не знаю. Ну я хочу дожити у себе вдома і померти у себе, у своїй хаті", – каже він.
Джерело – Суспільне