До повномасштабної війни житель Херсонського району Анатолій Пономаренко вирощував овочі та зернові. Садив городину у двох теплицях, зведених власноруч. У березні 2022 року його рідне село опинилось на лінії вогню, господарство і будинок були зруйновані. Майже два роки після звільнення правобережжя Херсонщини чоловік власними силами відбудовує та відновлює знищене.На місці материнської хати наразі згарище. Його власний будинок – без даху, вікон і дверей, а замість господарських споруд – купи каміння. Анатолій Пономаренко розповідає, відбудовувати йому доводиться з "нуля".
"Все нове я побудував. Паркан, оці насадження, бесідка — нічого не було, все нове. Ось в гараж ви відразу приїхали, побачили дах, вікна. Тут же нічого не було. Цієї веранди не було, я вже побудував. Це вже коли я повернувся, діти допомагали", — розповідає чоловік.
Анатолій Пономаренко на власному подвір‘ї, Херсонщина, 13 серпня 2024 року. Суспільне ХерсонЧерез російські обстріли у 2022 році йому з родиною довелось виїхати до Миколаєва. Але до своєї оселі він навідувався.
"Я сюди приїжджав, хоч і нульова точка була. Знаєш всі стежки, знаєш як заїхати. Сюди я приїжджав, то вікна відновлювали, то повилітало знову. А воно що ж, тільки зробиш, наступного дня воно знову все повилітало. Але якщо вдень по 300 прильотів б’ють і б’ють скрізь. Оце починається з восьмої ранку і закінчується в кращому випадку до другої ночі", — згадує Анатолій.
Його родина тимчасово переїхала до Нововолинська Волинської області. Коли повернулись після деокупації правобережжя, не впізнали рідне село, каже дружина Анатолія Олена.
"Коли приїхали, тут було дуже страшно, хотілося тільки плакати. В мене чоловік такий, ніколи не опускає руки. В принципі, у нас уся сім’я така. Тому він прийшов і сказав: "Ну що, Олено, будуємось?" Я говорю: "Ну звичайно!" — розповідає жінка.
Олена Пономаренко на власному подвір‘ї, яке постраждало від російських обстрілів, Херсонщинга, 13 серпня 2024. Суспільне ХерсонНа подвір’ї Пономаренків зараз квітнуть нові насадження. Господар планує зону відпочинку з басейном і водоспадом. Теплиці поки не відновлював. На полях городину не садить, цьогоріч посіяв лише зернові. Обробляє землю на вцілілому тракторі, на другому — його товариш підірвався на міні.
"До теплиці ніяк не дійду, не поприбираю. Ось бачте – оце передок відірвало, я навіть колеса не знайшов, розкололо його навпіл, але задні колеса вціліли", — чоловік позує, що залишилось від трактора.
За освітою Анатолій судновий радіомонтажник, а вдома – електрик, тесля, газозварник. Виконувати ці роботи вміє, а ще захоплюється малюванням. На пенсії мріяв зайнятись скульптурою.
"Руки просто хочуть це робити, але немає можливості, не вистачає часу, тому що багато чого треба відновлювати. Я ж не буду ліпити скульптуру, а будинок не дороблений", — розповідає Андрій.
Подвір‘я подружжя Пономаренків, Херсонщина, 13 серпня 2024 рік. Суспільне ХерсонЗа рік і вісім місяців після того, як повернувся, господар добудував частину оселі, перекрив дах, вставив нові вікна й двері, звів паркан і приміщення для худоби.
"Четверо вже поросят маємо, десь сотню курей. Намагаємось якось. Ми в селі, треба якось виживати. Поки що дають "гуманітарку", але ж це тимчасово. І головне, сидіти утриманцем, я теж вважаю, — це неправильно. Треба щось робити",— каже Анатолій.
Суспільне Херсон
