Херсонська область — одна з найзамінованіших в Україні. Вся її правобережна частина на момент звільнення вважалась потенційно замінованою — а це близько 600 тисяч гектарів. Нині сапери метр за метром очищають території. Серед них інженерний підрозділ “Хаджибей” 34 окремого батальйону Національної гвардії України. Про бойовий шлях формування, з чим сапери стикаються на Херсонщині та саперну справу загалом Суспільному розповів військовий “Хаджибея” Юліан Гончаренко.
Ким ви були у цивільному житті та як долучились до сил оборони?
У цивільному житті я медик, 25 років стажу в обласному лікарсько-фізкультурному диспансері на посаді масажиста-мануального терапевта. Крім цього ще й десять років приватної практики. Ну а коли почалась повномасштабна війна, для мене не стало питанням і не було труднощів в прийнятті рішення, що я буду захищати рідне місто, буду захищати Україну.
Я прийшов до центру комплектації, направили за адресою. Виявилося, що це 122 бригада територіальної оборони Одеси. Протягом місяця я там був як волонтер, тому що бюрократичні питання вирішувались не дуже швидко. Ну а пізніше повторно звернувся до військкомату і призвався вже до лав Національної гвардії, потрапив в підрозділ в свою частину.
Розкажіть про бойовий шлях інженерного підрозділу "Хаджибей".
Інженерно-саперний підрозділ "Хаджибей" — це дуже молодий підрозділ. Дата нашого народження співпала з Днем незалежності України, хоча ті, хто у нас служать, ті, хто доєдналися до нас і стали з нами в один стрій, це все військові, які мають дуже різний бойовий шлях, досвід і дуже досвідчені вояки, які можуть навчити всього.
Підрозділ займається тим, чим займається завжди сапери: це бути і попереду перших, тобто треба зробити проходи для авангарду, для тих, хто проходить першими, розмінування ворожих полів, знешкодження ворожих інженерних загороджень для того, щоб могли пройти наші військові. І бути позаду, зачищати та знешкоджувати те, що залишається небезпечним для того, щоб на ці території могло повертатися мирне життя.
Ми зараз дуже багато чуємо про тотальне мінування, з якими стикнулись наші українські збройні сили у Запорізькій області. З чимось подібним, але у менших масштабах стикнулись наші військові минулого року під час боїв у Миколаївській і Херсонській областях. Скажіть, з чим ваш підрозділ стикнувся тоді?
По-перше, я б не був так впевнений в сенсі масштабності мінувань, тому що тут більше залежить від часу, який ці території перебували під окупацією. Більше часу — більше замінованих територій, більш ретельно заміновані території. Ну і дуже великі труднощі складає те, що зараз ми бачимо, як все ж таки більш витончено, більш складно вирішуються питання замінувань.
Дуже багато мін встановлюється таким чином, щоб вони мали елементи, скеровані саме проти сапера, який має цю міну знешкодити. Тут і міни-пастки, тут і елементи знешкодження, тут і мінування можливих укриттів, які можуть використовуватися групами розмінування під час знешкодження вибухонебезпечних предметів. Тому з цим власне приходиться стикатися. І Херсонська область дуже сильно забруднення, як загалом і вся Україна зараз. Ми на першому місці в світі по забрудненню мінами, вибухівкою і вибухонебезпечними предметами.
Минулого року під час боїв і наступальної операції по звільнення Правобережжя теж було ось таке тотальне мінування? З чим ви тоді стикалися?
Найскладнішим тоді, скоріш за все, були позиції, на яких стояв ворог: це окопи, це бліндажі. Воно так сильно все засмічено металевими предметами, гільзами — будь-що металеве. Металодетектор, міношукачі, на жаль, там дуже часто бувають абсолютно безсилі і тут сапер має ручками це все проходити, перебирати.
Зараз ваш підрозділ займається прочищенням деокупованої частини Херсонської області. Можете про це детальніше розповісти, як складається день підрозділу, як він проходить?
Ми виконуємо завдання взагалі в зоні, за яку відповідає Південне управління, тому це може бути не тільки Херсонська область, а, скажімо так, від Ізмаїла до Запоріжжя. Хоча Херсонської області, звісно, більше. Ну і це виїзд безпосередньо на ділянку, проходження території, ретельна перевірка — тобто треба перевірити буквально кожний квадратний сантиметр територія.
Чи є інформація, скільки ваш підрозділ розмінував уже територій?
Це питання, боюся, що може залишитися без відповіді, тому що тривають постійні обстріли. Та ділянка, яка була вже очищена та пройдена, після наступного обстрілу знов на ній з'являються і додаткові невибухнувші і міни, і бомби. В тому числі дистанційне мінування теж відбувається, тому тут складно відповісти.
Наш підрозділ, припустимо, повністю очистив територію однієї з територіальних громад, в яку входило п'ять населених пунктів, але працювати і повторно проходити там деякі ділянки знову доводиться.
А можете пригадати один з найтяжчих випадків, коли саперам підрозділу доводилось розміновувати, щоб зрозуміти, з чим вони щоденно стикаються?
Найважчими ситуаціями є такі, коли вибухонебезпечний предмет або якийсь не вибухнувший боєприпас з'являється в населеному пункті, де є люди, де поруч якісь будівлі. Припустимо, ФАБ-500 — це авіаційна бомба, яка має вагу 500 кг, яка має 400 кг тротилу. Можете собі уявити, якщо така штука вибухає, то це як 10 шахедів в одному місці одночасно вибухне. І саме це є найбільш небезпечним.
Якого обладнання, спорядження зараз гостро потребують сапери?
Спектр того, що може бути потрібно саперові, дуже широкий: тут і оптика, і прилади нічного бачення, і безпілотні авіаційні комплекси, обладнані такими оптичними приладами. Тут і механізовані засоби, інженерна техніка для розмінування — починаючи від ще радянських зразків, наприклад, тралів для танків, і включаючи вже більш сучасні зразки західного виробництва.
Але, на жаль, наскільки я чув, на останніх самітах НАТО про допомогу Україні саме такою технікою навіть не йшлося. Це не може трохи хвилювати, але буквально на днях прочитав, для мене це здалось дуже цікавою новиною, що швейцарська компанія GCS відкриває в Україні сервісний центр по ремонту і обслуговуванню техніки для розмінування. Це вже надія, це прогрес. Будемо сподіватися, що буде і техніка.
Що треба мати, щоб стати сапером?
Якщо починати з рис характеру, то треба мати сталеві нерви, треба бути дуже уважним і треба бути дуже відповідальним. Тут взагалі немає місця для слабкості з точки зору послаблень особистої дисципліни. Тобто є правила, які написані кров'ю. Якщо ти не будеш таке правило виконувати, то, на жаль, може статися те, що не можна буде поправити.
Підготовка сапера відбувається в декілька етапів. Базовий рівень — це, скажімо так, більш загального характеру діяльності може бути: робота з інженерними боєприпасами чи вибуховими пристроями, які є стандартними, звичайними, які можна вивчити. А вже більш високого класу сапери — підготовка має там тривати і шість місяців. Найбільшу складність тут представляють саморобні вибухові пристрої.
Після звільнення вся частина правобережної Херсонщини вважалась потенційно замінованою — це близько 600 тисяч гектарів. Скільки в середньому йде часу на розмінування одного гектара?
Наші хлопці за один день виявляли та знешкоджували до 200-250 вибухонебезпечних предметів — мін, і снарядів, і так далі. Як швидко відбувається розмінування? Ну тут можна просто математично спробувати порахувати. Смуга, яку проходить сапер, припустимо з металодетектором, міношукачем, — це 120, максимум 150 сантиметрів, якщо він має можливість працювати стоячи, в повний зріст. Але бувають такі ситуації, коли ми не можемо цього робити, ми маємо це виконувати лежачи, то така смуга звужується до максимум одного метра. Швидкість просування доволі невелика там.
Протягом дня це яка довжина буде?
В залежності від того, наскільки забруднена територія, тому що є багато металевих частин. Якщо це якісь старі позиції, де перебували люди, які насмітили, які накидали якусь кількість гільз, уламків металевих, навіть просто фольга від пачки папірос буде викликати спрацювання металодетектора і це все треба перевіряти. Тому чим більше забруднення, тим менша швидкість пересування. Це може бути сотня метрів за цілий день, а може і того менше. А буває так, що можемо пройти і кілька кілометрів.
З досвіду того, що ви зараз бачите на Херсонщині, як гадаєте, скільки потрібно часу, щоб розмінувати Херсонську область, маємо на увазі деокуповані громади?
Я боявся цього питання, тому що, як вже сказав, постійно відбувається поновне забруднення цих територій. Тому все буде залежати від того, наскільки сильно буде все повторюватись.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
Джерело – Суспільне
