Тетяна Набока — сімейна лікарка у Херсоні. Разом з чоловіком, який теж лікар, залишились в окупованому місті, щоб допомагати людям. Зараз також працюють. На прийом до Тетяни щодня в середньому приходить до 20-25 пацієнтів. Більшість з них з нервовими зривами та підвищеним тиском. Ми поговорили з Тетяною про окупацію, роботу у лікарні, досвід спілкування з російськими окупантами та роботу під обстрілами.
Тетяна працює лікаркою у херсонській лікарні вже четвертий рік. Спочатку була на інтернатурі у приймальному відділенні. З літа 2022 року стала сімейним лікарем. Через брак медичних кадрів у Херсоні ночами чергує у приймальному відділенні.
"Мій фах — сімейний лікар загальної практики. Не було моменту виїхати. Плюс потрібно було комусь працювати, багато лікарів повиїжджали, і людей залишалось багато, тому надавати допомогу комусь теж потрібно було. Тому ми вирішили з чоловіком залишитися", — розповіла Тетяна.
Медикиня каже, що в окупованому місті залишалось доволі багато людей. Щодня до неї приходило до 20 пацієнтів. Найбільше на роботу позначилась відсутність зв'язку.
"Це було найважчим, бо в нас програма наша зав'язана на мобільному телефоні, всі рецепти приходять на нього. Зачинені були аптеки, куди люди зверталися з електронними рецептами. Також складно було працювали, коли почалися перебої зі світлом, оскільки теж усе було підв'язане під програму, тому довелося повертатися в минуле і писати все на папері", — пригадує Тетяна.
Часто до лікарні приходили російські військові, розповідає лікарка. В поліклініці, де люди, намагались не показуватись. Коли щось треба було — медична допомога чи ліки, йшли в приймальне відділення.
"Вони своїх солдатів не залишали в лікарні, але все одно вимагали, щоб їм надали допомогу якусь. В основному на адміністрацію тиснули. В нас теж були накази від них — окупанти наполегливо "радили" підписати, що ми маємо не спілкуватися українською, не використовувати ніякої української атрибутики. Познімали всі стенди, познімали всю, де тільки була атрибутика в кабінетах — все позабирали. Спочатку радили прибрати, а хто не прибирав — у того забирали", — згадує Тетяна.
Зараз попри обстріли, каже вона, працювати спокійніше. Людей з кожним днем стає все більше у місті, а лікарів залишається така ж кількість.
"Іноді бувають такі моменти, що подеколи страшно, подеколи літає, звичайно. Але, в принципі, робота йде — допомога надається, ніхто начебто не скаржиться. Що є в місті? Для першої медичної допомоги точно все є. Якщо щось додатково, то вже доведеться виїжджати людям по спеціалізовану вже допомогу", — говорить Тетяна Набока
Лікарка розповідає, що крім високого тиску та нервових зривів, з якими приходять більшість пацієнтів, збільшилась кількість хворих на цукровий діабет. Причиною називає — стрес.
"Багато інсультів, багато інфарктів, багато церебральних захворювань у людей похилого віку. Зараз повертаються молоді люди, тому інсульт дуже помолодшав", — говорить Тетяна.
У кожного лікаря в кабінеті є "тривожна валізка", в ній всі необхідні матеріали, щоб при будь-якому випадку медик міг надати необхідну допомогу людині.
"Ось бинти, вати, пластирі. Ще бинти різних розмірів. Тобто вистачає всього. Зрозуміло, що це не валізка, але такого ось плану. Просто раніше в кабінетах у нас такого не було. Це ми вже запровадили, коли почалися інтенсивні обстріли, коли у грудні велика кількість жертв була", — говорить Тетяна.
Раніше лікарі благодійної організації "Надія в вірі" відвідали села Потьомкіне та Нововоскресенське на деокупованій Херсонщині.
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне
