Понад тридцять російських блокпостів вони подолали разом. Коли херсонська родина Чупіїв виїжджали з окупованого Херсона, то всіх своїх домашніх тварин вони роздали, а червоновуху черепаху Тортіка вирішили взяти з собою. Свою історію вони розповіли кореспондентам Суспільного.
11-річний херсонець Артем Чупія грається зі своєю червоновухою черепахою Тортіком. З травня родина живе у Києві. Коли виїжджали з окупації всіх домашніх тварин роздали, а черепаху вирішили взяти з собою. Разом з Тортіком родина проїхала через три десятки російських блокпостів.
"Може, з того приводу, що ми їхали, а в нас на колінах стояв ще бокс із черепахою, ми досить так навіть лайтово проходили ті блокпости. Бо коли тебе зупиняють люди з автоматами.Але черепаха в них цікавість викликала - казали, о, черепашка, ну едьте! І всі ходили роздивлятися нашу черепаху. Навіть мами приводили діток — а можна дістати? Тобто була така певна розвага", — каже Віра Чупія.
На новому місці Тортик освоївся. Попри міф, що черепахи повільні, Артем каже, його улюбленець бігає швидко, а ще любить дивитися на монітор, коли хлопець грає в комп'ютерні ігри, та заглядати в книгу, коли він учить уроки.
"Я раніше черепашками не дуже цікавився. Та одного разу ми поїхали в іншу країну, і там було багато-багато черепах. Мені так сподобалося, вони були й маленькі, і великі, я з ними плавав. І я дуже, дуже захотів черепашку. Коли ми приїхали до Херсона, я в мами просив черепашку і говорив, що я її навіть сам куплю. Коли ми її купили, вона була ось така маленька, всього боялася. Через місяць вона вже нам не боялася. Я навіть пам'ятаю, як вона мені на руку вилазила колись", — розповів Артем.
Артем завжди любив тварин, говорить мама Віра. В Херсоні родина жила в приватному будинку, тож тримали багато домашніх улюбленців.
"Котика хоче - ну хай буде котик, рибки акваріумні - ну хай будуть рибки. В нас була жабка, була собачка, була пташка. Сама цікава тваринка, яку він сам десь вигледів (в інтернеті, чи що) - був аксолотль", — говорить Віра Чупія.
Черепаха не вимагає особливого догляду, каже Артем. Але в орендованій квартирі незручно тримати контейнер із водою, тому батьки подумували віддати улюбленця. Хлопець категорично проти. Каже для нього Тортік не лише друг, а й частинка рідного дому, за яким сумує.
"Я так до школи ставився - школа як школа, все добре. А коли перейшов до цієї школи, став сумувати за рідним навчальним закладом", — каже Артем.
Хлопець мріє, що разом з родиною та Тортіком вони скоро повернуться у рідний Херсон, де не буде обстрілів та війни.
Читайте також
"Сни про Херсон". Щоденник історика, який він писав в окупації, став книгою
Херсонці, які тимчасово живуть у Тернополі, виготовляють окопні свічки для військових ЗСУ
"Мене надихає незламний характер херсонців": художник малює місто під обстрілами
347 день війни: хроніка подій в Херсонській області
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне
