Херсонець Андрій Андрющенко має псевдо "Художник". Не тому, що має художню освіту або займається образотворчим мистецтвом. Цей позивний отримав, бо щоранку виходив з друзями на вулиці окупованого Херсона і писав фарбою на парканах, будівлях меседжі: "Херсон – це Україна", "ЗСУ поруч". Ці написи підтримували містян і не давали скоритись, і дуже злили російських військових. Діяльність підпільників не могли не помітити російські спецслужби. Андрія і його товаришів заарештували. 47 днів полону, тортури, знущання, звільнення і робота вже у вільному місті. Свою історію "Художник" розповів Суспільному.
"Ми робили це на світанку. За пів години до закінчення комендантської години. Виходили та малювали. Сенс був не в тому, щоб було гарно. Сенс був саме в тезах, які побачать херсонці. Все це – за останніми медійними новинами. Вдарили по мосту – бац і напис. Окупантів це дуже бісило і злило, але то була наша мета", – згадує Андрій Андрющенко.
З перших днів окупації Херсона Андрій доєднався до "Муніципальної варти". Добровольці протидіяли мародерству, організовували мітинги спротиву російській окупації й запобігали провокаціям під час їх проведення. Так тривало до тих пір, поки військові РФ не почали застосовувати силові методи проти мітингарів.
Андрій та його друзі змушені були піти у підпілля. Зранку – нанесення патріотичних написів, вдень – робота у барі.
"Наш заклад існував підпільно. Туди ніколи не заїжджали росіяни. Вони не знали про його існування, я так розумію. Але хтось нас здав за нашу проукраїнську позицію. Нас заарештували. Потім, під час допитів вони змогли відновити з мого телефону видалені раніше фотографії з тими написами, що я робив. Вони буди дуже задоволені, що натрапили на людину, яка була для них такою добрячою колодою в оці. І відтоді не залишали ніяких мені надій, що я буду звільнений. Мені приписували таке правопорушення за їхнім законодавством як заклик до екстремізму. В них за це дають від 15 років до довічного позбавлення волі", – розповів Андрій Андрющенко.
Андрія заарештували 4 серпня. І почались довгі 47 діб. Разом з десятьма товаришами він перебував в Ізоляторі тимчасового тримання в Херсоні.
"Там їх було багато. Я декілька раз змінював камеру. У цьому була така гарна новина. Я кожного разу я міг спілкуватися з нашими хлопцями. Зміг когось і побачити. Там були наші знайомі. Там були хлопці, які входили до складу "Муніципальної варти". Були справжні герої, які намагалися активно протидіяти новому режиму. Там були хлопці, які були виконавцями або учасниками підривів. Багатьох з них досі ще не звільнили. Ми не знаємо, де вони перебувають. Там усі підряд в камерах були. Камера була розрахована на трьох чоловіків, то проживало одночасно 9-10 людей", – продовжив Андрій.
Понад усе російських окупантів цікавили учасники активного спротиву і місця зберігання зброї та вибухівки. Перші 25 днів полону – тортури, допити, знущання.
"По-перше, спроби були дізнатися від мене інформацію щодо того, де зберігається зброя, де вибухівка. Це дуже типовий набір питань для тих, хто там перебуває. Вони хотіли, щоб я допоміг затримати когось з наших хлопців. Я давав їм зрозуміти, що я не буду цього робити. По-друге, це не можливо. Хлопці продовжували виходити. Вони розуміли, що для орків я жодної користі не принесу. Мене, навіть, не можна примусити до чогось, бо я їм не допоможу. І вони просто продовжували утримувати. З якою метою я не розумію. Але погрожували, що засудять до позбавлення волі", – згадує Андрій.
На звільнення з полону, каже, навіть не сподівався. Його написи доводили слідчих до сказу, особливо нецензурна лексика на адресу їхнього вождя. Але його врятувало те, що новий "слідчий" не захотів занурюватись у "справу" Андрія.
"Мене викликали на черговий допит. На цьому допиті у мене був якийсь новий слідчий. Ми всіх їх не бачили, нам очі зав‘язували. Він не знав, чим я займався, а знав, що я малював балончиком. Я йому розказав історію, що через відсутність грошей я робив патріотичні написи, які нікого не ображали, що нічого я такого не писав. Тільки "Слава Україні!" і прапори малював. Що був дурний, але хотілося їсти. Тому за гроші це робив. Цей новий слідчий не знав, що у мене знайшли і вилучили вибухівку, детонатори. Не знав, які саме написи я робив. А там були потужні вислови. Можу так сказати", – розповів "Художник".
Після звільнення з полону Андрій продовжив займатись тим, чим і займався – малювати патріотичні графіті, розвішувати жовті та синьо-жовті стрічки, влаштовувати різні перформанси, щоб підтримати херсонців. Багато в чому, говорить він, допомагав заступник голови Херсонської облради Юрій Соболевський.
"Юрій Соболевський помітив, що у нас проводилася така акція. Фотозвіт виставляв в Інтернеті. І він сказав: "Хлопці, давайте я вам допоможу в поширенні патріотичних тез. Підкажу, що актуально". Він трохи допоміг з питань безпеки. Його люди надали поради, як переховуватися і що робити з технічної точки зору, щоб нас не відстежували. І ми почали йому кидати фотозвіти", - сказав Андрій.
Свій позивний "Художник" Андрій отримав після звільнення Херсона. Ним пишається – це означає серед військових, що він майстерно володіє справою. Його графіті, яке він називає "окупаційним мистецтвом", залишились ще на парканах, адміністративних будівлях, житлових будинках.
"Підтримували херсонців такими меседжами: "Херсон – це Україна!", "ЗСУ поруч", "Слава ЗСУ". До орків було інше – ненормативна лексика щодо Путіна, "Смерть окупантам", "Хороший орк – мертвий орк". Такі написи були. Ще була акція ми розмалювали в одному районі баки для сміття. Понаписували: орки. Ось такі були – "Х*р вам, а не референдум", "Фіг вам, а не міст". Все це супроводжувалося останніми медійними новинами. Вдарили по мосту — бац і напис. Це їх дуже бісило і злило. Але то така наша була мета", – поділився Андрій.
В окупації ці написи надихали херсонців і давали надію на звільнення. Зараз Андрій займається розв'язання гуманітарних проблем херсонців.
"Зараз я допомагаю координувати роботу гуманітарних центрів. Саме зараз встановлюємо програмне забезпечення для обліку видачі гуманітарної допомоги. Для того, щоб видача була комфортніша і запланована. Реєструємо випадки пошкодженого майна під час обстрілів, допомагаємо мешканцям, розказуємо, куди треба звернутися. Є у нас дні, коли ми фізично допомагаємо людям встановити плівку, нарізати та прибити", – розповів Андрій Андрющенко.
Читайте також
"Я ніколи їм не пробачу". Як співробітник херсонського музею став стрільцем Нацгвардії
"Ми цінні кадри для Червоного Хреста". Як херсонські велосипедисти стали веловолонтерами
329 день війни: хроніка подій в Херсонській області
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне
