Херсонський волонтер Ігор Кураян служив у лавах місцевої тероборони, під час окупації — потрапив до полону російських військових. Вперше за 9 місяців чоловік зустрівся з дружиною та дітьми. Історію родини Кураянів дізналось Суспільне.
Вони не бачились 9 місяців. Батько служив у теробороні, донька – у Великій Британії, мати та син – в окупації в Херсоні. Після звільнення рідного міста вперше вдома зустрілась родина Кураянів.
Квіти, обійми та сльози радості — у родині херсонців не можуть надивитись один на одного. Дістають найцінніше – українські прапори та обмінюються подарунками. Голова родини Ігор Кураян — відомий у Херсоні волонтер. Військовим допомагав з 2014 року, за цей час на сході був зо дві сотні разів. Що буде широкомасштабна війна, говорить, знав завжди. Морально був готовий. До лав тероборони став з першого дня. 24 лютого отримав зброю і разом з побратимами прийняв перший бій біля Антонівського мосту.
"Ми зустріли ворога, але з одними автоматами, зупинити його ми не змогли. Тому є загиблі, і в Бузковому парку, ми були на в’їзді в Херсон. Тримали бій біля залізничного вокзалу", — говорить Ігор Кураян.
Тероборонівці лишались в місті й надалі, але більше у підпіллі. Вони ходили на мітинги спротиву, збирали інформацію для українських військових та чекали подальших наказів. Через місяць після окупації Ігор потрапив у полон.
"Перші дні в полоні намагаються зламати людину. Застосовуються катування, які майже зламують кожну людину", — каже волонтер.
За словами доньки Ігоря Карини, росіяни заволоділи телефоном батька та отримали доступ до його соцмереж, а всі акаунти та телефон почали використовувати, щоб розшукати патріотично налаштованих херсонців. Рідні одразу зрозуміли, що щось не так.
"Ми були як родина заблоковані, проте не всі соцмережі. Знайомі скрінили все, що є на сторінці та коментарі і ми могли писати тим людям, щоб вони не відповідали, бо це не він", — розповіла Карина Кураян.
19 квітня його переправили у табір до Севастополя. Звільнитись з полону допоміг випадок та зусилля рідних. Ігор випадково потрапив на кадри, коли пропагандисти знімали в таборі сюжет для рос ЗМІ.
"У Придністров’ї на телебаченні побачили знайомі, подзвонили доньці, вона знайшла скриншоти та зв’язалась з Іриною Верещук. Також допомогли мої друзі та мене додали у списки обміну і якось швидко обміняли", — говорить Ігор Кураян.
На другий день після звільнення, Ігор знову взяв до рук зброю. Херсонець мріяв звільняти Херсонщину, але був відправлений на Харківський напрямок. Його дружина і син всю окупацію пробули в Херсоні.
"Ми дуже боялись, два рази приїжджали машини, зупинялись біля нашого будинку і, чесно, це дуже страшно. Ось вони зупиняються навпроти нашого будинку. І ти не знаєш, ти бігаєш по будинку, думаєш що тобі ще сховати, телефон там, не дай Боже якісь стрічки, медалі, знаки", — розповіла Світлана Кураян.
Ігор у відпустці на тиждень. Вдома чи не одразу іде навідувати свій зимовий сад. Не бачив його 9 місяців. За цей час рослини підросли. Авокадо, бамбук, банани, оливки – чоловік вирощував екзотичні для України рослини. Також є колекція цитрусових з понад 50 видів, кілька видів лимонів, апельсини, мандарини.
Ігор планів на відпустку не має. Хоче побачитись з друзями та відпочити в родинному колі, адже вже за тиждень знову повернеться на фронт.
Читайте також
"По сусідству" з військовими РФ: як пережили окупацію у прихистку для бездомних в Херсоні
288 день війни: хроніка подій в Херсонській області
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне
