20 січня у Херсоні Музей воєнного дитинства відкриває виставку. Будуть представлені понад 25 історій дітей, які пережили війну на сході України. Виставка відкривається в обласному краєзнавчому музеї.
Про це Суспільному розказала директорка проєкту в Україні Музей воєнного дитинства Юлія Скубицька.
Музей воєнного дитинства працює в Україні з 2018 року. Наразі в ньому 160 історій дітей, які живуть або жили у зоні бойових дій на сході України і яких зачепила війна. Це діти, які переїхали, діти військових, діти, які залишились на окупованих територіях або батьки яких були в АТО, каже директорка проєкту.
"Музей воєнного дитинства – це міжнародна платформа, яка допомагає краще зрозуміти потреби людей, на яких впливають збройні конфлікти. Діти та дорослі можуть поділитися, розказати, що з ними відбувалося, зрозуміти, що вони не самі, що є спільнота, яка їх розуміє, отримати суспільну підтримку і навіть визнання. Тому що ми дивимося на дітей, які пережили воєнні обставини, як на дуже сильних людей. Тому що 8 років жити під обстрілами й при цьому продовжувати сподіватись, творити, жити – це велика відвага. Для нас важливо показати, що вони - люди надзвичайно витривалі, які можуть нам допомогти краще зрозуміти, що ж відбувається з мільйонами людей і як ми можемо їм допомогти", – каже Юлія Скубицька.
Кожен учасник цього проєкту надає якусь одну власну річ, яка якимось чином пов’язана із війною. Досвід війни - це теж досвід життя і тому список цих речей дуже широкий, каже директорка проєкту.
"Наприклад, у нас є плюшевий ведмедик. Його хлопчику подарувала мама, коли він лежав у лікарні після отримання поранення від гранати, яку підняв. І мама йому сказала спати з цим ведмедиком, щоб він не боявся. Також у нас є обгортка для квитків, яка залишилась у дівчинки, родина якої виїхала з Луганська. І ця обгортка була єдиним, що залишилось у дівчинки з її рідного міста", - розказує Юлія Скубицька.
18-річна Уляна з міста Золоте передала до Музею свою книгу "Том Сойер" і свою історію
"Цю книгу мені подарували на Новий рік. У нас тоді грошей не було, мені її тітка передала. Я відразу почала читати, а потім обкладинку побило осколками, коли в дах потрапило. Ми були в літній кухні, із 23 на 24 серпня трусили сажу. Десь о 12 ночі мама мене розбудила – почали стріляти. Ми пішли в льох. Потім щось поруч впало і мені здавалося, що стеля падає. Мені й зараз неприємно в погріб залазити. У дах потрапила міна і розбила його з двох боків, але в саму хату не потрапила, тому що вдарилася в балку.
Ми переїхали у 2019-му, коли мені було 14, тому що жити там неможливо. Сильно стріляли, у вікна кулі залітали. Ми з мамою сиділи, світла не було, а потім щось вибухнуло, і уламками посікли скло. Воно повністю не розбилося, залишилися тільки дірки та скалки на дивані. У нас вікна не були закладені. Ми переїхали з мамою разом із козами та собаками. У нас три собаки. А кіз одинадцять. П'ять великих і шість маленьких.
Я взяла з собою багато речей. Ми рано встали, заносили і виносили коробки, щоб машину завантажити. Погано було з будинком прощатися, знаючи, що ти можеш приїхати, але жити там більше не будеш. Сумно, адже там відчувалося, що я вдома, і спати було так спокійно. Книжка лежала на горищі, і її посікло скалками. Але я все одно її забрала. Вона нагадує про те, що було", - розказала дівчина.
Херсон – друге місто, де проходитиме виставка Музею воєнного дитинства. Перша виставка була представлена у Києві. Херсон, каже директорка, обрали тому, що наш край межує з Кримом і на Херсонщині є багато переселенців.
"У нас поки що немає історій від людей, які наразі проживають на Херсонщині, але дуже сподіваємось, що нам вдасться поповнити нашу експозицію новими історіями від переселенців, які зараз проживають саме в Херсонській області", - каже Юлія Скубицька.
У Херсоні виставка Музею воєнного дитинства триватиме два тижні. Далі її представлять в Одесі, Харкові, Краматорську, Львові та інших містах.
"Ми вважаємо, що ці історії та речі важливо показувати в усіх містах України, бо війна торкнулася всіх", - говорить Юлія Скубицька.
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне