Вони мають власні сімейні історії, які переповідають своїм дітям та онукам. Жителі Херсонщини, бабусь та дідусів яких торкнувся великий голод в Україні, 28 листопада у День пам'яті жертв Голодомору, розповідають про почуте на сторінках соцмереж. Їх свідчення збирало Суспільне.
"Моя бабуся розповідала, їх у сім'ї було п'ятеро. Батько пішов на заробітки. Місяць його не було. Їжі залишалося все менше. Їли лободу і , якщо пощастить - кропиву. Крошили, змішували із висівками, потім на пічі пекли. Але дуже швидко і висівки закінчились. Найменший Данило увесь час плакав та просив їсти, він не міг терпіти. Вранці його поховали, а увечорі повернувся батько із хлібом. Зовсім трошки не дочекався... с. Миколаївка, Бериславського району, Херсонської області", - розповіла жителька Херсона Тетяна Кувіла.
Жителька Херсонської області Тетяна Кірієнко згадує:
"Розповіла моя бабуся, Грига Надія Олексіївна. Ії тато виїхав на заробітки до Польщі у 1920-х роках. Працював там на господаря, який дуже просив його лишитися в Польщі у нього в обійсті назавжди. Дуже роботящий та тямущий був, до того ж його донька в нього закохалася. Обіцяв нашому прадіду, що буде в нього за сина, віддасть за нього доньку. Але прадід чесно сказав, що приїхав заробити грошей для родини - дружини та дітей. Тому відмовився. Поляк чесно заплатив йому за роботу червоним золотом. Я не знаю, яке воно, але моя бабуся казала, що його вистачило б на новий дім та господарство. Прадід повертався щасливим, адже родина буде у власному домі з чималим хазяйством у дворі. А тут голод... І все золото прадід виміняв на кілька мішків пшениці. За безцінь фактично віддав його. Але якби не те золото, усі вимерли б. Мої " ПРА" казали:" Жаль, що стільки років працював за кілька мішків пшениці... Хай без хати, але хоч усі вижили". Бабуся з Хмельницької області, я живу в Херсонській".
"У моєї бабусі завжди було багато муки, солі, сірників і хліба. Його завжди дуже багато купували, коли ми, онуки, з'їжджалися всі разом. Такі запаси робили всі хто пережив ті часи", - розповідає жителька Скадовська Алла Тауберт.
"Так! Я теж пам'ятаю бабусині запаси- мука, цукор, крупи, сірники, мило....Люди пережили голод і пам'ять про нього не покидала десятиліттями!", - згадує жителька області Ірина Кошелєва.
А Нижньосірогозький краєзнавець Юрій Безух зібрав документальні свідчення про голод 1932-1933 років в Нижньосірогозькому та Іванівському районах сучасної Херсонської області, які в 30-ті роки входили до складу Дніпропетровської області , - і опублікував їх на стрінках інтернет видання "Нижні Сірогози.City".
"У березні 1933 року у зведеннях Дніпропетровського обласного державного політичного управління (ДПУ) зазначалося: “У Нижньосірогозькому районі голодує 73 сім’ї, опухлих — 295, померлих — 46”, - розповідає Юрій Безух.
Джерело – Суспільне
