Дизайнерка та колекціонерка Ірина Єфанова збирає колекцію старовинних порцелянових ляльок, зібраних зі всього світу. В її колекції ляльки з Німеччини та Англії, Франції та країн Сходу. Найдавнішій - 150 років.
Ірина – дизайнерка, вона живе у історичній будівлі у центрі Херсона, її будинку близько 100 років і він вимагає творчого підходу при оформленні інтер’єрів, говорить жінка. Так у цьому домі з’явилися порцелянові ляльки. Сьогодні (30 вересня - ред.) у Ірини велика колекція, яку сама вона та її друзі збирали по різних містах Європи та України. У ляльок є імена, і з їх допомогою можна вивчати історію порцелянового лялькарства. Жінка говорить, що деяким з них 100 і більше років.
"Першу ляльку я купила на англійській фірмі. Я купувала там посуд і побачила фантастичну ляльку, на жаль, син моєї подруги її випадково розбив. Другу ляльку – англійського хлопчика я забрала у сина, він у нього припадав пилом у шафі. Потім я побачила ще одну у Херсоні, подумала, вона підійде для інтер’єру. Не знаю, це хобі чи хвороба. Потім подруга з Німеччини привезла мені три ляльки, це нереальна краса. Ось одна з них, німкеня, це сорокові роки. Ще одна там сидить, моя онука говорить – Іра, це нереально страшна лялька. У неї величезні чорні очі. Потім я почала вивчати історію ляльок, захопилася історією, порцеляною взагалі", - розказує Ірина Єфанова.
Своїх ляльок колекціонерка шукає в інтернеті, іноді доводиться і на дієті посидіти, щоб зекономити і купити ще одну – говорить жінка. Дуже рідко старовинні ляльки на розпродажах залишаються у первісному вигляді. Доводиться пришивати руки, створювати вбрання. Ірина власноруч плете мереживо, яким прикрашає ляльок.
Найдавнішій ляльці в колекції Ірини близько 150 років, говорить жінка. Це хлопчик, привезений з німецького блошиного ринку, ймовірно, виготовлений на старовинній німецькій фабриці ляльок.
"Чарівний скрипаль, з ось такою ямочкою. Увесь одяг у нього рідний. Хоч він і дуже старенький, Але все рідне збереглося, рідне жабо, берет з мереживом, я його називаю маестро. У нього скрипка, вона була ось так прив’язана, ручка була піднята. Ось так він грає. У другій руці у нього був смичок. Це справжнє кінське волосся. Якщо подивитись, ніжки тут на шарнірах. Дерево, вкрите глазур’ю. Це дуже стара робота, ця іграшка була створена як колекційна. Обличчя з порцеляни. У мене до нього є старі пожовклі ноти", - говорить Ірина Єфанова.
У кожній країні свої традиції лялькарства, розповідає жінка, у німецькій школі дуже тонко промальовані риси обличчя, французькі ляльки створювали з однаковими обличчями, а по сукнях можна простежити, як змінювалася мода. Є у колекції херсонки представники угорської школи, рідкісні порцелянові ляльки зі східними рисами обличчя. Сучасне лялькарство представлене бебі-бьорнами.
Частину одягу жінка створює сама, частину реставрує, щось знайшлося у магазинах для новонароджених. Син дизайнерки говорить, що оселя перетворилася на ляльковий дім, а для зберігання дарує матері спеціальні сундуки. А найбільше тут подобається дітям.
Олена Протопопова, Владислав Купрєєв.
Джерело – Суспільне
