
"Ляльки в моєму житті з дитинства. Я і думала, чому б мені не створити таку ляльку, яка буде єдиною лялькою у цьому світі. І так я почала робити ляльки. Перші мої ляльки поїхали до Києва у бутик квітів. Вони стояли там 2 місяці, частина продалась, а частину ми виставили на Майдані. І там їх розбирали люди, дійсно яким вони були потрібні. Мені так захотілось, щоб так було", – розповідає Анастасія.

Першу ляльку Анастасія виготовила 9 років тому після народження доньки. Вони (а їх вже більше тисячі) не мають імен, зате втілюють якийсь образ і несуть емоцію, яка передається у виразі обличчя, наряді, навіть – у позі.
"Я все так же думаю, що та мати, якій я передам ляльку, сама повинна дати ім'я дитині. Ось так. Вони для мене як діти, вони для мене дуже близькі. Я більш роблю образи, а в образах це емоція. Це дівчина кактусів. Ця лялька зі мною довго подорожувала, тому у неї є одяг різний, а це просто дівчина, мені дали хутро, я пробувала нові матеріали. Для волосся використовую волосся штучне, нитки для в'язання, фетр, натуральне хутро", – позує свої роботи майстриня.
"Кожна – самобутня, кожну викройку я зробила сама. Спочатку на папері, потім на тканині, немає повтору",", — каже Анастасія.


Суспільне Херсон