Херсонський майстер ковальської справи Микола Литвинов багато років присвятив ковальству. У своїх роботах намагається відтворити історію України та Херсонщини. у свій 75-річний ювілей чолоків розповів кореспондентам Суспільного як через власні роботи спонукає людей до знань.
Микола Литвинов тримає в руках один із своїх виробів і розповідає про птахів. Їх чоловік вважає оберегами.
"Всі народи зображують їх по-своєму, я в своїх виробах намагаюся зобразити у стилі слов’янської культури, щоб це було пов’язано із традиціями, звичаями, я намагаюся придати сучасні форми, зберігши при цьому основу".
Ремеслом, каже чоловік, захопився давно. Спочатку працював із деревиною, згодом опанував метал.
" Змалку я цим займаюся: вирізаю, випилюю, стругаю. І досі це все роблю. Тема сувенірів мене завжди цікавила. Чому? Бо сучасний туризм без сувенірної продукції неможливий. А продукція ця має бути дуже якісною, художньою, такою, що запам’ятається, ту, де закарбована частина історії народу. Саме це я і хочу передати у своїх виробах".
Над кожним виробом коваль працює довго, іноді роками. Микола Литвинов розповів, що перед тим, як розпочати роботу, вивчає артефакти.
"Колись я працював над оформленням експозиції у краєзнавчому музеї і там все це читав та вивчав, потім на основі цих виробів давніх, я створював сучасні. Бо копіювати артефакти не цікаво, я маю створити сучасний продукт, який був би цікавий для молоді, у сучасному інтер’єрі. Саме тому я і працює довго, бо треба надати сучасних рис якомусь древньому оберегу".
Свою ковальську майстерню Микола Литвинов облаштував на дачі, саме тут і створює сувеніри, які розказують історію херсонського краю. Із дорогоцінними металами майстер не працює, каже, для нього цікаво зробити щось красиве зі звичайної залізяки.
"Конка ріка пов’язана назвою із шанованою у скіфів та інших народів священною твариною конем. Були серед тварин – жертовні, серед птахів – це півень. Все це було нашими оберегами з давніх давен. Наша ріка Конка названа на честь водяного коня".
Іноді на створення одного екземпляру майстер витрачає по кілька років.
"Часу витрачаю дуже багато. Не стільки на сам виріб, як на ескізи. Я роблю десятки-сотні малюнків, перш ніж знайду потрібну лінію", - говорить коваль.
У своїх виробах Микола Литвинов намагається робити акцент на культурі нашого регіону, щоб сувенірна продукція, за його словами, асоціювалася саме з Херсонщиною.
"Хочу зробити сувенірну продукцію таку, щоб вона запам’яталася, була незвичайною, не повторювалася з тим, що вже є, наприклад, на Західній Україні. Ми відрізняємося своєю культурою, історією, природними ресурсами".
Свої вироби майстер не продає, говорить, хоче, щоб їх бачили не тільки власники якихось персональних колекцій. Він мріє, щоб на прикладі його робіт, навчалися інші.
"Всі ці вироби я виготовляю в одному екземплярі. Були пропозиції продати чи подарувати комусь, але я навмисно цього не роблю, я сподіваюся, що у Херсоні колись буде музей ковальства чи декоративно-прикладного мистецтва. Я би дуже хотів, щоб наше місто розвивалося у цьому напрямку. І от свої роботи я зберігаю і я готовий передати їх безплатно, аби це було у власності міста", - говорить Микола Литвинов.
Майстер розповів, що брав участь у ковальських фестивалях, які відбувались у Львові, Івано-Франківську.
"У мене свій авторський стиль, він не схожий на ті роботи, які там. На ці фестивалі з’їжджаються з усієї Європи. Але у виробах стерлася грань, важко відрізнити, звідки цей виріб, адже кожен майстер переймає стиль і він стає наче спільним, а в мене свій власний стиль, я нікого не копіюю, тому це і цікаво".
Микола Литвинов каже, свої вироби створює так, щоб змусити людину домислити сюжет, спонукати до вивчення історії рідного краю.
Аліна Олефір, Владислав Купрєєв.
Джерело – Суспільне
