Заповідник «Асканія-Нова» вже майже 4 роки перебуває під російською окупацією. Яка там наразі ситуація та чому чимало тварин можуть не пережити зиму, розповів колишній директор установи.
Найбільшу загрозу для тварин заповідного фонду «Асканії-Нової» нині становить засуха, до якої призвели терористичні дії російських загарбників. Про можливі наслідки посушливих погодних умов пише Віктор Гавриленко, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник, завідувач лабораторії збереження різноманіття диких тварин Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна. Нагадаємо, що Віктор Семенович понад 30 років був директором заповідника (з 1990-го по 2021 рр.).
Яка нині ситуація в заповіднику «Асканія-Нова»
За словами Віктора Гавриленка, запасів сіна, зважаючи на засуху на ТОТ Херсонщини, може вистачити до кінця січня 2026 року.
«Дуже посушливі погодні умови з весни до пізньої осені 2025 року не дали розвинутися травостою. У Великому Чапельському поді копитними повністю з’їдена навіть торішня суха трава. На космічних знімках добре видно значні «збої» травостою на великих площах. Дощі, що пройшли наприкінці листопада, викликали певне відростання степових трав, але вони відразу з’їдалися копитними та білолобими гусьми, які прилетіли зимувати в регіон заповідника», – зазначає науковець.
За його словами, окупаційна адміністрація заповідника намагалася створити запаси сіна – скошувала трави на заповідних ділянках «Північна» та «Південна», здійснювала протипожежні обкоси. Але цього ресурсу вистачить хіба що до кінця січня, зауважує Гавриленко. Він пояснює, що причиною є надзвичайно низька врожайність і вдвічі менші обсяги запасів сіна, оскільки викошування розпочали пізно, а далі стало просто небезпечно косити суху траву.
У такій ситуації можна було б сподіватися на допомогу з боку сусідніх господарств. Однак навіть за наявності коштів і це, ймовірно, є неможливим, наголошує вчений. Адже посухою охоплений весь окупований південь Херсонської та Запорізької областей, а також північні райони АР Крим.
«Так звана «особлива благодійність» меценатів, коли колаборанти на камеру хваляться передачею на користь зоопарку кількох десятків кілограмів овочів і зернопродуктів, не врятує ситуацію», – пише Віктор Гавриленко.
Він прогнозує втрати серед копитних тварин, які просто не переживуть цю зиму через брак харчів:
«Отже, варто очікувати надзвичайний зимовий падіж у стадах сайгака, бізона, оленів плямистого і благородного, муфлона, а також у табунах кулана туркменського та коня Пржевальського».
А як було раніше
Температурні гойдалки для заповідної території «Асканії-Нової» – цілком нормальне явище. Тут пам’ятають і суворі морози, хоча в останні роки все-таки зими були теплими. Із 1980-х років температурний тренд іде вгору, але були зафіксовані й морози до мінус 27,8° С, зазначає науковець.
«За таких похолодань доводилося максимально мобілізовувати ресурси для збереження тварин, що мешкали в умовах напівволі серед відкритого степового простору. Зважаючи на можливі катаклізми, в установі на зиму створювався резерв концентрованих кормів у 200 тонн та сіна (700-1200 тонн) – з розрахунку до травня наступного року. Нерідко цей ресурс переходив у наступний сезон», – пригадує колишній директор.
Одна із суворих та складних для заповідника зим була у 2014 році. Тоді на мерзлу землю впав дощ, який перейшов у мокрий сніг – усе це створило 15-сантиметровий шар фірну (ущільнений сніг у формі льодяних крупинок), який не могли пробити навіть коні Пржевальського. Довготривала морозна погода створила на водоймах, призначених для водопою та перебування водоплавних птахів, кригу товщиною понад 30 сантиметрів.
«Тоді було знайдено низку нестандартних рішень, які забезпечили збереження основного поголів’я копитних тварин, що мешкали у Великому Чапельському поді, – досвід, який можна використовувати й надалі в практиці сучасних сафарі-парків помірного поясу. І це стало можливим завдяки передбаченню й підготовці до надзвичайних погодних умов», – зазначає Віктор Гавриленко.
Як зимували тварини в заповіднику – фотоспогади
Віктор Гавриленко відомий також і як фотохудожник – багатий тваринний та рослинний світ біосферного заповідника «Асканія-Нова» довоєнного часу зберігся на його численних світлинах. Далі – фоторозповідь ученого про те, в яких умовах зимували тварини в «Асканії-Новій» до повномасштабного вторгнення РФ. Підписи під світлинами – Віктора Гавриленка.
Бізони – у пошуках підгодовування.
До рідкої води в центрі Великого Чапельського поду можна було дістатися хіба що бензопилою.
Кулани туркменські біля заметеної тимчасової захисної споруди.
Снігові намети в асканійському степу. Великі кучугури снігу використовували для створення тимчасових майданчиків для підгодівлі копитних.
Сніг може перетворюватися на фірн – проміжну стадію між снігом і льодом. З ним важко навіть коням Пржевальського.
Зайці сірі в ожеледицю не змогли викопати лунку-схованку й пересиджують негоду просто на зледенілій рівнині.
Тимчасові захисні стінки для тварин: з очеретяних матів, прикріплених до огорожі (фото1), із дощатих щитів, які захищають від пронизливого вітру (фото2), із тракторних причепів із сіном (фото3).
Навіть такі прості споруди із гілок і снігу створювали затишок від пронизливого степового вітру.
Біля теплої артезіанської води й при підгодівлі птахам зимувалося добре.
Місцеві водоплавні птахи орнітосекції – в очікуванні підгодовування.
На головній світлині: обмерзла борода бізона вказує на дуже сильний мороз.
Усі фото зроблені Віктором Гавриленком до окупації, фейсбук/Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна
Джерело – Гривна