20 листопада, у Всесвітній день дитини, Володимир Зеленський відзначив державними нагородами двох підлітків з Херсонщини. Історії хлопців – далі в нашому матеріалі.
Зокрема відзнакою Президента України «Майбутнє України» нагороджено Івана Мелетенка з Високопільської громади та Сінезія Горбовського з Генічеська.
Загалом, як зазначено в президентському указі, було відзначено 20 дітей з усієї України – за прояв особистої хоробрості, відваги, стійкості, патріотизму, активну громадянську позицію, волонтерську діяльність, відстоювання загальнолюдських цінностей, національних інтересів України та її гідного майбутнього.
- ДОВІДКА. Відзнака Президента України «Майбутнє України» – державна нагорода, що встановлена з метою відзначення громадян України, іноземців та осіб без громадянства віком до 18 років. Заснована у травні 2025 року. Наразі відзнакою нагороджені 44 дитини.
Переправа життя у Високопільській громаді
Іван Мелетенко сьогодні – учень Архангельського професійного аграрного ліцею. Коли почалося повномасштабне вторгнення РФ, хлопцю було 13 років, він жив із батьками в селі Зарічне. Історію Івана «Гривна» вже розповідала, а нині її нагадали на сторінці Високопільської СВА в соцмережі.
Іван Мелетенко під час вручення відзнаки «Майбутнє України». 20 листопада 2025 р. Фото із соцмереж
Нагадаємо, що Іван разом з батьком на човні переправляли через річку людей, які хотіли вирватися з окупації. Зарічне розташоване на правому березі річки Інгулець. Переправа в селі була єдиним шляхом для них вибратися з окупованих сіл, розташованих за річкою. А із Зарічного людей вивозили вже волонтери.
Річка протікає прямо біля будинку родини Мелетенків. У квітні 2022 року, після знищення ворогом кладки через річку Інгулець, сполучення з лівобережжям стало неможливим, а сама місцевість постійно перебувала під ворожими обстрілами. Попри небезпеку, Іван та його батько на надувному човні переправляли на окупований берег продукти харчування та медикаменти, а на зворотному шляху евакуйовували людей, які змушені були залишати свої домівки через загрозу життю.
Упродовж одного місяця завдяки їхній сміливості та наполегливості було врятовано понад 3000 осіб.
Після переправи Іван забезпечував тимчасовий прихисток для евакуйованих: спрямовував їх до осель, де вони могли отримати допомогу, забезпечував водою, продуктами, медикаментами, надавав моральну підтримку людям різного віку.
Крім того, завдяки вправності керування човном та невеликій вазі Іван став корисним і для підрозділів Збройних сил України. У нічний час він брав участь у забезпеченні безшумної переправи штурмової бригади «Правий сектор» на лівий берег для проведення операцій у тилу ворога.
У надзвичайно складних умовах Іван продемонстрував високий рівень громадянської позиції, мужність та відданість людям.
Українські мелодії на російському блокпосту
Сінезій Горбовський нині – учень Київського державного музичного ліцею імені М. В. Лисенка. Він – талановитий саксофоніст із родини священника ПЦУ Олега Горбовського. До повномасштабного вторгнення РФ багатодітна сім’я жила в Генічеську. Через три місяці після окупації священник, його дружина та їхні 5 дітей виїхали на Прикарпаття. Там вони відновили сімейне виробництво, а також допомагають ЗСУ, повідомляє «Репортер».
Сінезій Горбовський під час вручення відзнаки «Майбутнє України». 20 листопада 2025 р. Фото із соцмереж
Сінезій – старший син у родині, на момент окупації йому теж було 13 років. Після вторгнення росіян він із батьком були серед учасників єдиного в місті проукраїнського мітингу. Також удвох вони добували продукти для родини, поки мама з меншими дітьми сиділи вдома. Через три місяці їм вдалося евакуюватися, бо перебувати й далі в окупації священнику ПЦУ було небезпечно.
Синезій став знаменитістю на всю Україну, коли родина перетинала пункт пропуску в селі Василівка Запорізької області. Там їм довелося простояти в черзі три з половиною доби. На другий день життя на російському блокпості хлопець узяв свій саксофон і пішов грати для людей українські мелодії.
Так він підтримував людей, яких тижнями маринували окупанти.
«Люди були трохи сковані, налякані. Боялися, що то якась провокація. Наступного дня вже були вільніші, навіть знімали більше. Підходили військові, але нічого не казали», – згадував пізніше Сінезій.
Грою на саксофоні він займався з 9 років. Розказує, що якраз за 2 тижні до війни йому купили новий саксофон японської фірми. І це найцінніше, що він забрав із собою з дому.
Сьогодні Сінезій конвертує свій талант у допомогу Силам оборони. Він виступає на благодійних заходах, допомагаючи збирати кошти на підтримку оборонців України.
На головній світлині: Сінезій Горбовський та Іван Мелетенко. Фото: ХОВА
Джерело – Гривна