У наш час супергерої – не лише на екрані, вони живуть серед нас: військові, рятувальники, волонтери й звісно, медики. Один із них – 74-річний лікар-хірург вищої категорії, завідувач відділення Білозерської лікарні Олександр Сірик, який залишається зі своїми пацієнтами навіть під обстрілами. Нещодавно його відзначили державною нагородою.
Олександр Валентинович Сірик пів століття свого життя присвятив медицині. Попри обстріли, від яких потерпає правобережжя Херсонщини, лікар залишається вірним своїй професії та не планує виїжджати. Адже слідує принципу: «Хто, як не ми».
«Гривна» поспілкувалася з Олександром Сіриком про його професійний шлях та виклики, з якими він сьогодні стикається не лише як лікар, а й як людина.
Чоловік родом із містечка Снігурівка на Миколаївщині. Медичну освіту здобув у Запоріжжі, інтернатуру проходив у Херсоні. У медицину прийшов, наслідуючи приклад брата. Нині ж його син також пішов цим шляхом.
На запитання, скільки операцій провів за 50 років роботи, лікар скромно відповідає, що ніколи не рахував. Але, ймовірно, йдеться про тисячі врятованих життів. Адже до великої війни у відділенні щороку проводили близько 900 операцій, а в роки, коли кількість населення в громаді була більшою, – до 1500.
«Є хірурги, які мали блокнотики, писали. Їм було цікаво. Я ніколи не рахував. Бували дні, коли доводилось і по 8-10 годин стояти за операційним столом, і більше», – згадує лікар.
«Багато пацієнтів, яких я лікую, вже у третьому поколінні»
У Білозерській лікарні Олександр Сірик працює вже 50 років, із 1975 року. А з 1999-го очолює хірургічне відділення.
Він говорить, що за цей час став лікарем уже для третього покоління жителів громади. Попри постійні обстріли та брак кадрів, вирішив не залишати ані дім, ані лікарню.
«Я усім серцем приріс і до Білозерки, і до своїх пацієнтів. Багато пацієнтів, яких я лікую, вже у третьому поколінні. Я не міг їх покинути. І думаю, що зможу й надалі допомагати, якщо залишусь на місці. Я міг би виїхати, маю право на пенсію. Я і планував, але війна змінила все – не тільки для мене, а й для всієї країни. Я працюю. Так, це важко, більше морально. Важко бачити страждання людей, важко самому терпіти обстріли. Але що робити?!», – каже лікар.
«У тих, хто залишився, немає іншого вибору»
Ще одна проблема лікарні – нестача кадрів. Якщо до війни працювало 5 хірургів, нині залишилось лише двоє. Та навіть у таких умовах лікарі продовжують оперувати.
«Оперуємо, наскільки дозволяють можливості лікарні. Великі проблеми з кадрами. Щоб проводити операції, потрібні кваліфіковані помічники, яких уже бракує. Медсестри теж виїхали. Через це наш арсенал операцій обмежений. Але якщо йдеться про поранення – вибору немає», – розповідає хірург.
Нині найчастіше пацієнти звертаються із пораненнями внаслідок обстрілів чи підривів на мінах. Раніше найбільше шкоди завдавала артилерія, тепер дошкуляють дрони.
«Поранення бувають різні: від легких до дуже важких. Буває одне поранення, а буває, що посічені всі кінцівки. Ми завжди напоготові, щоб допомогти», – каже лікар.
Поранених привозять на автівках і навіть мотоциклах, дехто приходить пішки – адже швидка допомога в Білозерці більше не працює.
А коли йдеться про складні випадки, наприклад, вогнепальні переломи, хворих направляють до обласного центру. Оскільки, за словами Олександра Сірика, у медзакладі наразі немає травматолога.
Та крім поранень від обстрілів, нікуди не зникли й інші проблеми. Люди звертаються із хворобами, травмами, укусами собак.
«Насамперед це, звісно, постраждалі від обстрілів. Але й інші хвороби ніхто не скасовував. Чимало людей зараз звертаються з укусами, на вулицях сіл розвелося дуже багато собак. У загальної хірургії широкий спектр захворювань, з якими до нас можуть звертатися», – говорить хірург.
Визнання держави та вдячність людей
У серпні 2025 року, з нагоди 34-ї річниці Незалежності України, Олександра Сірика нагородили відзнакою Президента України «За оборону України».
«Це заслужене визнання людини, яка щодня стоїть на варті життя та здоров’я, рятуючи людей навіть у найважчих обставинах», – зазначили в Білозерській МВА.
Фото з фейсбук-сторінки Білозерської СВА
У соцмережах пацієнти та колеги також пишуть про Олександра Сірика з теплом і вдячністю:
Лілія: «Ви навіть не уявляєте, яка це людина і лікар від Бога. Як професіоналу йому немає рівних по всій країні. Я бажаю міцного здоров’я добробуту і мирного неба. Ваша професійна зірка ніколи не згасне, ви неперевершений. Дякуємо за плоди вашої праці».
***
Світлана: «Щиро вітаємо з заслуженою нагородою! Це визнання вашого неперевершеного внеску та наполегливої праці. Ми вам вдячні, бажаємо вам здоровʼя та мирного щасливого майбутнього! Так тримати!».
***
Наталя: «Пам’ятаю перші дні в нашій лікарні, дуже рада професійному росту і заслуженої любові твоїх вдячних пацієнтів».
На знімках: хірург із Білозерки Олександр Сірик. Фото надані «Гривні» Олександром Сіриком (окрім підписаного)
Джерело – Гривна
