Чергова добірка фото в рубриці «Так ми жили» – про Херсон. Про ті начебто непомітні елементи нашого минулого життя, які в цілому й робили місто таким, яким ми його зараз пам’ятаємо й любимо. Відчуйте дихання Херсона…
Істинний херсонець безпомилково назве місце зйомки кожної зі світлин, що опубліковані далі в добірці. І обов’язково пригадає свої історії та емоції, пов’язані з цим місцем. Бо кожне з них є своєрідним символом Херсона.
Нагадаємо, що майже всі фото, які ми публікуємо в рубриці «Так ми жили», свого часу були надруковані в газетах «Гривна» та «Суботній випуск». Це плівкові світлини, їхній автор – наш журналіст Анатолій Андрєєв. Подорожуючи по Херсонщині велосипедом, він приносив до редакції цікаві фотосюжети як з Херсона, так і з районів області.
Херсон і Дніпро
Неподільні частини одного цілого – місто й річка. Херсонщину неможливо уявити без морів, а Херсон – без Дніпра. Мабуть, не існує жодної херсонської родини, життя якої не було б пов’язане із річкою, а в душі кожен херсонець – моряк, чи рибалка, чи просто переможець хвиль.
Вода, пришвартовані судна, портові висотні крани, Острів і прибережні дачі на лівому – це те, що робить Херсон цілісним і дорогим серцю.
Тут живе Час
Херсонські куранти та херсонський «Біг-Бен» – так називають головний годинник міста, встановлений на вежі історичної будівлі художнього музею. Встановили його приблизно 100 років тому, але працював він недовго. Відновлений механічний годинник вперше пролунав 31 грудня 1960 року, сповіщаючи про початок нового року.
Сучасний, уже електронний годинник з’явився на музейній вежі у 2003 році після реставрації – саме вона зображена на фото. Мелодія пісні «Ой, Дніпро, Дніпро» стала новим символом Херсона й до самої окупації сповіщала херсонців про новий час.
Ще один знаковий для багатьох жителів міста годинник – на будівлі Головпоштамту, яку звели наприкінці 1960-х років. Зручне розташування в центрі Херсона мало перетворити його на головний часовий орієнтир для містян. Але доля його виявилася сумною. Для більшості сучасних херсонців цей часомір, мабуть, залишився в пам’яті як незрозумілий «орнамент» сірої споруди поштамту.
«Він увесь час ламався. Я якось дізнавався, мені пояснили, що в годиннику – не дуже хороший механізм, хоч і не дешевий, стрілки постійно зупинялися. Як видно на фото, висів годинник і на сонячному боці будівлі, і на протилежній, що виходила на вулицю Белінського (нині – вулиця Олеся Гончара). Але від зміни місця краще не стало. Зрештою після тривалих ремонтів зняли стрілки, а пізніше встановили кондиціонер», – розповів Анатолій Андрєєв.
Ще пізніше на будівлі Головпоштамту встановили сучасне електронне табло, яке показувало й правильний час, і температуру повітря. Але металеве коло від старого годинника ще довго було символом часу, який зупинився.
Відпочинок без прикрас
Суворова (нині вулиця Європейська) – улюблена пішохідна зона відпочинку для багатьох херсонців. А ще – найпопулярніше в Херсоні місце вуличної творчості, де лунали пісні, звучала музика в живому виконанні, а око тішила виставка робіт місцевих художників.
А трохи вище – сквер (нині – сквер Михайла Грушевського), куди часто приходили на побачення закохані пари, а молодята фотографувались на пам’ять і чіпляли весільний замочок.
«Траплялися дуже оригінальні замочки, видно, деякі пари заморочувалися з пошуком, щоб саме їхній замок був і найгарнішим, і найміцнішим. До речі, якось я був свідком, як місцеві вандали позрізали деякі замки з цієї лавки – вочевидь, на металолом», – пригадує автор фото.
Дещо сумніша картина в парку «Херсонська Фортеця». Хтось іще пам’ятає «Лебединку», наповнену водою, але для більшості представників молодого покоління це була просто заросла травою величезна чаша. На жаль, до початку війни херсонці так і не дочекалися обіцяного відродження «Лебединого озера». А проте знаменита «Лебединка» – хоч і занедбана, як на фото, – була й залишається для багатьох символом мирного Херсона.
Ще одна майже історична споруда – колесо огляду в тому ж парку. Його відкрили ще в 1970-х роках, тож чимало поколінь херсонців мали змогу піднятися до неба й побачити місто з висоти. У лютому 2022 року, буквально за декілька днів до початку повномасштабного вторгнення РФ заржавіле колесо, яке було вже в аварійному стані, почали розбирати. На фото воно ще в робочому стані, на початку 2000-х.
Найкраще місто й влітку, і зимою
Сьогодні, мабуть, багато хто з херсонців, які через війну вимушено виїхали з міста, з тугою згадують спекотне літо в Херсоні та теплі безсніжні зими. «Та сама спека, від якої я колись тікала в Херсоні й жалілась, тепер пахне щастям. Тепер розумію, що для тих, хто виріс на півдні, спека – як пароль до свого дитинства», – написала в соцмережі одна херсонка.
На фото – табло на залізничному вокзалі в Херсоні із позначкою +500 С, і це в приміщенні. Зате тоді ми точно були щасливими й могли ще вільно пересувалися по всій країні – хоч у Сімферополь, хоч на Донбас…
Новорічна ялинка, яка кочувала з місця на місце, – зимовий символ мирного Херсона. Старожили ще пам’ятають, як облаштовували величезне живе дерево перед кінотеатром «Україна», там же відбувалися і всі новорічні веселощі. А потім ялинка переїхала через дорогу, а далі – до театру, а ще пізніше – до «Ювілейного». Але де б вона не стояла – всюди дарувала радість і надію на краще майбутнє, а херсонці, милуючись зеленою красунею, загадували мирні бажання.
На головній світлині: набережна в Херсоні – улюблене місце відпочинку багатьох поколінь містян. Істинний херсонець точно знає, на чому сидить цей хлопчина.
Джерело – Гривна