Тиша, природа, плавні (на жаль не рідні херсонські), як добре, що десь це є. Можна зарядитися енергією.І додому… Рідне місто зустрічало вибухами, пожежами, дронами….Тримаємося.
***
– А Херсон наш чи не наш? – питає мене перукарка.
– Звісно наш! – відповідаю я, майже затинаючись від здивування та обурення.
– А люди там за Україну? – знов питає перукарка.
– За Україну! – вже ледь не кричу на весь салон. – Ваше щастя, що ви не знаєте, що таке окупація.
Допомагайте доносити правду про Херсон.
***
Коли ти бачиш, як сильно і швидко в тебе на очах змінюється твоє місто… Руйнується те, що ти любив і до чого звик. Коли тебе чи твоїх друзів або родичів можуть убити в будь-який момент просто так – за те, що ти, наприклад, забув повʼязати білу ганчірку на рукав. Чи за те, що впіймають тебе на навчанні в українській школі. Коли ти бачиш цих зайд зі зброєю, чуєш їхню лайку, бачиш, як вони ненавидять тебе і все, що ти любиш… хочуть усе забрати або знищити. Ну я не знаю, як можна зробити інший вибір… Я помітив, що хтось каже, мовляв, ця війна вже повинна закінчитися і треба віддати захоплені росіянами території їм. Я бачу, що це кажуть ті, які ніколи не жили на тих територіях. Бо це, вибачте, не територія, це мій дім. Дякую, що пропонуєте його комусь віддати. А ще багато хто говорить, що мені треба виїжджати за кордон, мовляв, тут життя нема. Вони не розуміють, що саме тут і є життя, а нема життя в окупації. Напевно, хто не пережив окупацію, не уявляє, яке це щастя, – просто жити. Звичайно, я розумію, що у кожного свій вибір, але я не хочу нікуди їхати. Що для мене Україна? Україна – це мій дім. Все дуже просто.
***
Не можу говорити за всіх, від себе: Я себе ВПО не вважаю, я не переміщена особа, Я біженець, бо Я і моя сім’я бігли і тікали від окупантів, загарбників та вбивць. Тому переміщення це коли тебе держава перемістила на інші територію бо ти з якихось причин був там неугодним, а в нашому випадку держава нічого від слова “совсєм” не зробила для людей які хочуть жити в правовій Україні, а да давала макарони, мамалигу, муку і кіло цукру. Бомжі голожопі.
***
Колись настане день… закінчиться війна…
Наш Острів таки перетворився в майже безлюдний…
Сьогодні раненько розмовляла по телефону зі своїм сусідом. Він теж сьогодні вже виходить… В нашому під’їзді осталася жилою одна квартира. На ніч закриваються на засов. Поки так…
***
Наші дрони долетіли до Ухти! Ух ти!
***
На трасі Херсон – Миколаїв збільшується активність російських БпЛА. Про це попереджають місцеві жителі у соцмережах.
Окупанти використовують два основні маршрути для підльоту, які проходять через Озеро Біле і Приозерне. Основна зона активності їхніх FPV – це проміжок траси від Клапаїв до аеропорту.
Будьте уважні в цій зоні траси, якщо плануєте поїздку!
Джерело – Гривна