У минулі вихідні російські окупанти кілька разів скидали авіабомби на автомобільний міст через Кошову в Херсоні, що сполучає Острів з центром міста. Переправа, вік якої – понад 70 років, дуже пошкоджена, але стоїть.
Нагадаємо, увечері 2 серпня ворог скинув на Херсон 2 КАБи – на проїжджій частині мосту було пробито велику дірку. Наступного дня – повторний удар по переправі, під час якого загинув чоловік. Конструкція не обвалилася, але ще більше пошкоджена.
Наразі проїзд по мосту хоч і небезпечний, але можливий. Тож триває евакуація жителів Острова. Адже найімовірніше, окупанти готують нові удари, щоб повністю зруйнувати переправу…
Історія мосту через Кошову
Міст, який не має офіційної назви – його називають просто мостом через Кошову – було збудовано на початку 1950-х років. Ось що про його спорудження повідомляють на офіційному сайті Корабельної райради Херсона:
Уже у XX сторіччі, у довоєнні роки, від Корабельної площі був перекинутий не надто надійний дерев’яний наплавний міст через річку Кошову, щоб з’єднати місто з островом, де знаходилось селище Нафтогавань і суднобудівні заводи. Коли судну або баржі потрібно було пройти річкою, міст доводилося розводити за допомогою ручної лебідки. Це створювало відомі незручності і займало багато часу.
У зв’язку з будівництвом суднобудівного заводу на колишню бруківку (дорогу) намили пісок, набагато підняли її над колишнім рівнем і розширили, а в 1952 році замість дерев’яного було споруджено сучасний залізобетонний транспортно-пішохідний міст.
Міст через Кошову в Херсоні в різні роки. Фото: alltransua.com
Більше детально про історію зведення мосту розповів відомий херсонський краєзнавець та автор численних публікацій з історії Херсона й області в газетах «Гривна» й «Суботній випуск» Віктор Хмель. Далі – його допис.
***
До 1911 року дістатися на Карантинний острів з Херсона можна було лише за допомогою перевізників-човнярів. Це створювало певні незручності, адже на острові розташовувалося кілька підприємств, зокрема лісопильні, а також досить велике рибальське поселення, що налічувало до 2 тисяч мешканців.
У 1911 році Олександр Вадон, який успадкував суднобудівне та чавуноливарне підприємство свого батька Євгена (Ежена) Вадона, подав заяву до Міської управи з метою оренди землі на острові для заснування нової верфі. Однак питання вирішили не на користь підприємця – землю йому не надали. Утім, як своєрідну компенсацію йому запропонували взяти підряд на будівництво порома для переправи через річку Кошову, що відокремлювала місто від Карантинного острова. За умовами контракту, Вадон мав отримати непогану суму – аж 2 тисячі 700 рублів. Підряд він узяв, але від ідеї створення нової верфі не відмовився.
У січні – лютому 1912 року Олександр перебував у Петербурзі, намагаючись укласти контракт із Комітетом зі зміцнення військового флоту шляхом добровільних пожертв для будівництва трьох есмінців ескадреного типу для Чорноморського флоту. Контракт було укладено, і Міській управі таки довелося виділити землю для заснування нового підприємства на Карантинному острові.
Новина розбурхала сонну атмосферу губернського міста. Ще б пак! Нове підприємство обіцяло чималий зиск для місцевої громади.
Міський голова Н. І. Блажков в інтерв’ю газеті «ЮГъ» зазначав:
«Для Херсона створення суднобудівної верфі є важливим з огляду на те, що ремісниче населення матиме заробіток, крім того, зросте престиж міста, що особливо відповідає нашим інтересам. Завдяки військовій верфі Вадона місто отримає чимало шансів на те, що в Херсоні будуть засновані каси суднобудування.
Крім того, існування в місті такого великого підприємства з численним штатом робітників позитивно позначиться і на міському благоустрої. Загалом херсонцям варто лише радіти відкриттю такого масштабного підприємства, що набуває особливого значення в контексті реалізації грандіозного водного шляху Херсон – Рига. Місту, наприклад, доведеться будувати міст через річку Кошову для з’єднання з Карантинним островом».
Щоправда, водний шлях Херсон – Рига так і залишився лише на папері, та й міст через річку Кошову в ті часи не був зведений. Протягом тривалого часу, уже після революції, переправа здійснювалася за допомогою тих самих човнярів і вадонівського порома.
Новий гарний і добротний міст херсонці отримали лише через пів століття – у 1954 році. Існує міська легенда, що під час його будівництва використали бетонні блоки, які раніше були призначені для трамвайної лінії. Після війни її хотіли прокласти в Херсоні, утім, як і в дореволюційному проєкті, щось пішло не так, і будівництво заморозили. Але офіційного підтвердження цьому я не знайшов…
Публікація в одній з українських газет, присвячена першій річниці мосту через річку Кошову, 1955 рік. Фото з архіву Віктора Хмеля
Торік, у 2024 році, міст, що з’єднує Херсон із мікрорайоном Корабель та суднобудівними підприємствами, одним з яких є колишній завод імені Комінтерну – нащадок військової верфі підприємця Вадона – відзначив своє 70-річчя.
А тепер «асвабадітєлі» намагаються його знищити – як і сам Херсон…
Головне фото: міст через Кошову в Херсоні після авіаударів, 2 серпня 2025 року. Фото: фейсбук/ Ivan Antypenko
Джерело – Гривна
