У новій частині рубрики «Так ми жили» – продовження теми про відношення жителів Херсонщини до тварин. Хтось розфарбовував коней задля заробітку, а хтось рятував птахів від загибелі. Добрі та сумні історії – далі.
Нагадаємо, що майже всі фото, які ми публікуємо в рубриці «Так ми жили», свого часу були надруковані в газетах «Гривна» та «Суботній випуск». Це плівкові світлини, їхній автор – наш журналіст Анатолій Андрєєв. Подорожуючи по Херсонщині велосипедом, він приносив до редакції цікаві фотосюжети як з Херсона, так і з районів області.
На цьому фото – херсонська бабуся випасає курочку на газоні, приблизно кінець 1990-х – початок 2000-х років. За словами автора світлини, жінці було важко виживати за невелику пенсію, тож вона вирішила купити домашню курку хорошої породи, щоб несла яйця. Бабуся проживала в п’ятиповерхівці в Херсоні, курочка жила в неї у квартирі.
«Коли з’являлася трава, жінка виводила свою курочку на газон і випасала її. Саме там я її і побачив, проїжджаючи повз, так ми і познайомилися», – пригадує Анатолій Андрєєв.
Цей кінь, наполовину схожий на зебру, потрапив у кадр фотокамери у 2008 році в Шевченківському парку (до 2014 року – парк Леніна).
«Там був зоокуточок, цей кінь катав діточок. Я розговорився з жінкою, яка доглядала за твариною. Вона розповіла, що чисто білий кінь, на її думку, не привертав уваги дітей, тому вирішила розмалювати його під зебру. Кінь чинив спротив, але жінка продовжувала вимальовувати смужку за смужкою. Я сфотографував коня в той час, коли «картину» було зроблено наполовину. Зрештою жінка все-таки домалювала ці смуги, але не до кінця – кінь противився таким змінам», – розповідає автор фото.
На початку 2000-х років була «мода» на домашніх екзотичних тварин. Люди заводили вдома різних змій, черепах, хамелеонів, єнотів, а коли тварини підростали – господарі не знали, що з ними робити, і на жаль, часто викидали просто на вулицю.
Таких тварин почав підбирати житель Нової Каховки, зрештою облаштувавши у себе на подвір’ї в приватному будинку зоокуточок (на фото).
«Про цю історію я дізнався, перебуваючи в тих краях, тож наступну свою поїздку я спланував саме в Нову Каховку. На той час у чоловіка зібралася чимала колекція тварин, яку він демонстрував охочим, звісно, за гроші. Бо треба були фінанси для харчування, лікування та догляду за тваринами», – каже Анатолій Андрєєв.
Цей яструб – не домашній улюбленець, а врятований херсонкою птах. Фото 2010 року. Якось у поході дівчина підібрала пораненого яструба й вилікувала його. А пізніше випустила його на волю.
А цього горобця врятував сам Анатолій Андрєєв, 2000 рік. Подорожуючи велосипедом, фотожурналісту доводилося часто рятувати тварин: відкидати з дороги вужів, які легко могли опинитися під колесами автомобіля, піднімати поранених птахів…
«Цього горобчика я врятував біля УкрНІОЗу (ідеться про селище Наддніпрянське в Херсонській громаді, яке з радянських часів називали за аналогією до розташованого там Українського науково-дослідного інституту зрошуваного землеробства, – ред.) – пташка вдарилася в лобове скло вантажівки. Горобчик лежав на узбіччі майже без ознак життя, я зупинився перевірити – живий. Напоїв його з фляги водою, відігрів у долонях. Пташка ожила потроху й полетіла далі.
Схожа історія трапилася зі мною і на автошляху до Берислава, у Шиловій Балці. Теж врятував пташку, а потім сфотографував, коли вона всілася на моєму велосипеді. Я запитав потім у нашого природознавця Михайла Підгайного, що це за птах – він сказав, що рідкісна», – розповідає Анатолій Андрєєв.
Джерело – Гривна