Сьогодні, 23 квітня, – третя річниця загибелі херсонського тероборонівця Дениса Миронова. В окупованому Херсоні чоловік разом іншими бійцями тероборони намагалися чинити спротив російським загарбникам. У березні 2022 року Дениса Миронова окупанти взяли у заручники. У російському полоні чоловіка жорстоко катували. У травні його дружина Ксенія отримала страшну звістку про загибель чоловіка.
Ксенія Миронова через суд намагається добитися офіційного визнання свого чоловіка, який боронив Херсон і був убитий окупантами. Про те, що боротьба за визнання Дениса Миронова триватиме говорить й інший херсонський тероборонівець Ігор Кураян. У третю річницю загибелі Дениса Ігор опублікував допис, який ми подаємо повністю нижче:
«Сьогодні три роки як помер в шпиталі м. Севостополя Денис Миронов! 6 квітня ввечері мене після допиту перевели в іншу камеру. Шапка на голові була обмотана скотчем, поставили обличчям до стіни , і наказали не ворушитися. Я стояв і чув як хтось стогнав, потихеньку здвинув шапку о стіну почав озиратися. Посеред камери стояв комп’ютерний стілець , на якому полулежачі лежав чоловік , ноги були на табуреті, який був придвинутий до стільця. Чоловік був накритий двома куртками з надписом “Поліція”. Очі були закриті і він сильно стогнав. Через декілька хвилин повернулися в’язні, яких залучили до виносу сміття, для ще одної камери.
Так я познайомився з Денисом. В такому положенні він знаходився вже 11 днів. Майже два тижні ми провели в камері разом. Денис не міг сам ні встати, ні сісти. Ми допомагали йому як могли, Олег по спеціальності рятівник, робив масаж ніг, щоб не було пролежнів, піднімали і вмовляли потихеньку ходити. Допомагали їсти. Кілька разів я звертався до орків, щоб оказали Дену медичну допомогу, але вони казали, що поки він не розкаже їм все, буде вмирати. Денис стогнав стримуючи біль, але до цих покидьків звертатися не хотів. Єдине, що вдавалося інколи випросити 2 пігулки проти болю. 19 квітня о 5 годині нам оділи кайдани “Нежність” (руки за спиною), погрузили в воронок і повезли в невідомому напрямку. При невеличкому русі кистями рук, кайдани врізалися і біль був нестерпним. Через деякий час вдалося вмовити орків передягнути кайдани перед собою.
Ввечері нарешті зупинилися, нас вивели на повітря. В обличчя подув свіжий морський вітер! Ледве я стримував радість, що це був Крим, а не в’язниця в Донецьку, або в Росії куди нам обіцяли подорож. Денис стійко витримав цей переїзд, і почувався добре. Я його питав як ти ? Та вже нормально. Він ходив по великій казармі, яку перетворили на в’язницю. Ввечері наступного дня його відправили в шпиталь міста Севастополя. Я провів його до решітки і ми пожали руки. Знаєш я хотів, щоб у мене був такий друг сказав він мені. Його повели, а решітка зачинилась. Через 3 дні 23 квітня він помер, у нього були пробити ребром легені, і відірвався тромб.
Вічна пам’ять герою херсонської оборони, зам.ком. роти 194 бат.124 бригади Тро і моєму другові майору Денису Миронову! Ми обов’язково доб’ємось твого визнання! Честь!».
На фото: Денис Миронов, зі сторінки Ігоря Кураяна у Фейсбук.
Джерело – Гривна
