Понад 600 років височіє на Херсонщині унікальна архітектурна споруда – вежа Вітовта. Та чи витримає ця історична пам’ятка навалу російських окупантів?
На публікацію про унікальну вежу нас наштовхнули довоєнні знімки з архіву фотожурналіста Анатолія Андрєєва. Нагадаємо, свого часу чимало його фото були надруковані в газетах «Гривна» та «Суботній випуск». Нині світлини з доробку автора та коментарі до них можна побачити в нашій постійній рубриці «Так ми жили».
Вежа Вітовта, 2003 рік. Фото Анатолія Андрєєва
Історичний ракурс
Нагадаємо, вежа Вітовта (або Вітовтова вежа) – це єдина збережена оборонна споруда часів руської держави на півдні України. Розташована вона в селі Веселе на правому березі Каховського водосховища.
Існує теорія, що вежа має литовське походження. Вона була побудована наприкінці XIV століття – тоді південно-західна частина сучасної України перебувала під владою Великого князя Литовського Вітовта. По Дніпру проходив кордон, на якому стояли митниці. Одна з них розміщувалася на острові Тавань (його було затоплено Каховським водосховищем). А поруч, на правому березі височіла дозорна вежа, з якої контролювали південну частину острова.
У 1880-х роках землі, де стоїть вежа, належали князю Петру Трубецькому, який створив тут велике виноробне господарство. Він переобладнав дозорну вежу у водонапірну, добудувавши четвертий ярус. Найімовірніше, таку функцію споруда виконувала до 1950-х років, коли було збудовано Каховську ГЕС.
Вежа Вітовта – це кругла споруда висотою близько 20 метрів, побудована з використанням місцевого вапняку. Має 4 яруси. Нижній ярус – найтовщий, тут товщина стін – близько 1,7 метра. Інші яруси тонші.
У 2018 році вежа Вітовта отримала статус пам’ятки культурної спадщини національного значення і була внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Вежа Вітовта, 1997 рік. Фото Анатолія Андрєєва
У якому стані вежа Вітовта нині?
Відповіді на це питання наразі немає. Адже село Веселе, розташоване поблизу знищеної російськими окупантами Каховської ГЕС, та його околиці зазнали масових руйнувань. Сюди досі летять російські снаряди, авіабомби…
Як зазначає Богдан Кравчук, магістр історії та головний спеціаліст відділу культури Новокаховської міськради, достеменно стан вежі невідомий. У своїй праці «Башта Вітовта: спектр наукових поглядів про походження та призначення», датованій 2023 роком, Кравчук пише:
«Бойові дії світових воєн, затоплення Дніпровських плавнів Каховським водосховищем, на щастя, не змогли зашкодити вежі. Але сьогодні ситуація дуже складна. Враховуючи, що вежа Вітовта близько восьми з половиною місяців була в окупації і після звільнення селища Веселе 12 листопада 2022 року продовжує знаходитися на лінії бойового зіткнення вже більше як пів року, зважаючи на теракт на Каховській ГЕС 6 червня 2023 року, нам достеменно невідомий її стан, а археологічне дослідження буде відкладене на кращі часи».
Магічне місце
Історичні події, свідком яких протягом 6 століть була вежа Вітовта, оповили це місце ореолом таємничості. Ті, хто відвідував башту до війни, розповідають про її магічність. Адже побувати тут – це ніби доторкнутися до вічності.
Своїми враженнями від зустрічі з величною вежею поділився з «Гривною» і Анатолій Андрєєв:
«Уперше вежу Вітовта я побачив понад 60 років тому – влітку 1964 року, під час шкільних канікул. Я зайшов до редакції районної газети «Маяк», а там була запланована поїздка до села Веселе. Зі мною, як завжди, були альбом і олівці. У машині було місце, і мене взяли – редакція так практикувала, тому я їздив у відрядження із журналістами неодноразово. Редактору газети Івану Івовичу Шинкаренку подобалися мої малюнки, і, звісно, я старався.
Вежу я побачив із вікна редакційного ГАЗика. Попросив, щоб мене висадили. Підійшовши ближче, аж подих затамував. У мене затряслися руки, щось магічне повіяло в обличчя. В автомобілі їхав відповідальний секретар газети Микола Васильович Воловенко. Він сказав мені: «Це історична вежа, старайся, малюй добре, поставимо в наступний номер. І чекай нас через пів години, будемо повертатися».
Той малюнок, на жаль, не вцілів. Хоча, за словами автора, він довго зберігався в альбомі батька:
«В альбомі батька я знайшов ту ілюстрацію – пригадую, він мені ще й підправляв трохи редакційний малюнок. Мій тато був професійним художником, викладав образотворче мистецтво й каліграфію у Бериславському педагогічному училищі».
Для «Гривни» Анатолій Андрєєв зробив новий малюнок вежі Вітовта – зі своїх спогадів:
Вежа Вітовта, ілюстрація зі спогадів, 2025 рік. Малюнок Анатолія Андрєєва
Наступні «побачення» фотожурналіста з вежею відбулися вже набагато пізніше – у 1997-му та 2003 роках. І замість альбому та олівця в руках уже був фотоапарат.
«І знову я відчув щось магічне. У 2003-му було видно реставраційні роботи – начебто моя давня подружка помолоділа. Охайний вигляд мала і навколишня територія», – розповів Анатолій Андрєєв.
Будемо вірити, що вежа Вітовта переживе й нинішню військову навалу російських окупантів, а її магічна сила притягуватиме нові покоління мандрівників.
У тексті використані матеріали з «Вікіпедії» та сайту Херсонської ОДА
Джерело – Гривна
